Потапейко Володимир Дмитрович

Володимир Дмитрович Потапейко (1907(1907), село Гарожа Бобруйського повіту Мінської губернії, тепер Осиповицького району Могильовської області, Республіка Білорусь — 14 грудня 1941, в'язниця НКВС № 12 міста Саратова, тепер Російська Федерація) — білоруський радянський діяч, 3-й секретар ЦК КП(б) Білорусії. Член Бюро ЦК КП(б) Білорусії з 20 червня до 25 жовтня 1937 року.

Потапейко Володимир Дмитрович
Народився	лютий 1907  Бобруйський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	14 грудня 1941(1941-12-14) (34 роки)  Саратов, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	білорус
Знання мов	російська
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потапейко.

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. У 1924 році закінчив семирічну школу в місті Свіслоч Бобруйського повіту. У 1924 році вступив до комсомолу.

У листопаді 1924 року працював у сільському господарстві батька в селі Чутче Свіслоцького району.

У листопаді 1924 — лютому 1926 року — голова сільської ради села Кос'є Свіслоцького району.

Кандидат у члени РКП(б) з липня 1925 року, член ВКП(б) з серпня 1926 року.

У лютому 1926 — вересні 1927 року — секретар Свіслоцького районного народного суду.

У вересні 1927 — лютому 1928 року — працівник Свіслоцького районного бюро юних піонерів та завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Свіслоцького районного комітету ЛКСМ Білорусії.

З лютого до грудня 1928 року працював головою групового комітету спілки Бобруйського окружного адміністративного відділу.

У грудні 1928 — вересні 1930 року — суддя Жлобинського районного народного суду Білоруської РСР.

У вересні 1930 — травні 1933 року — студент Білоруського державного інституту радянського права в Мінську, здобув спеціальність юриста.

У травні — серпні 1933 року — голова Центрального бюро студентських організацій Центральної ради профспілок білоруської СРР.

У серпні 1933 — березні 1934 року — завідувач сектору вузів, втузів та технікумів відділу кадрів ЦК КП(б) Білорусії.

У березні 1934 — лютому 1935 року — відповідальний інструктор ЦК КП(б) Білорусії.

У лютому 1935 — лютому 1936 року — секретар комітету КП(б) Білорусії Гомельського механізованого склозаводу імені Сталіна.

У лютому 1936 — червні 1937 року — 1-й секретар Житковицького районного комітету КП(б) Білорусії.

20 червня — 25 жовтня 1937 року — 3-й секретар ЦК КП(б) Білорусії. Одночасно з 30 липня до жовтня 1937 року входив до складу особливої трійки НКВС СРСР по Білоруській РСР.

У жовтні 1937 — липні 1938 року — начальник Управління у справах мистецтв при РНК Білоруської РСР.

11 липня (за іншими даними — 11 серпня) 1938 року заарештований органами НКВС Білоруської РСР. Лікувався у Могильовській психіатричній лікарні. Засуджений 29 травня 1940 року Військовою колегією Верховного суду СРСР до 15 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах та до 5 років поразки у правах. 6 липня 1940 року виключений із ВКП(б). Відбував покарання у Саратовській в'язниці НКВС № 12, де й помер 14 грудня 1941 року.

Посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 25 грудня 1954 року. Відновлений в членах КПРС 4 липня 1959 року.