Почепська культура

Почепська культура — археологічна культура залізної доби (в іншому прочитанні — локальна група пізньозарубинецких пам'ятників)^[1].

Названа за Почепським поселенням біля міста Почепа^[2].

Почепська культура була виділена в 1960-і роки радянським археологом А. К. Амброз^[3].

Доба почепської культури тривала приблизно у 1-300 роках по Р.Х..^[4]

Сформувалася в I столітті нашої ери з синтезу елементів юхнівської та зарубинецької культур у результаті переселення в Подесіння на річку Судость нащадків зарубинецьких племен з Середнього Подніпров'я^[5]. Верхня хронологічна межа Почепської культури не визначена^[6].

Почепська культура мала риси принесеної скіфо-сарматської та місцевої юхнівської. Почепська культура стала ймовірно перехідною балто-слов'янською культурою, що заклала основу для формування давньо-українського племені сіверян.^[4]

Генетично пов'язана з київською культурою на південному заході^[7] й мощинською культурою на сході^[8].

Селища почепської культури виникають гуртами у оболонях річок, що свідчить про численність прибульців.

На Почепському поселенні, судячи з розкопок Ф. М. Заверняєва, єдиним типом жител були напівземлянки з опорним стовпом у центрі.

Основу господарства населення становили землеробство і тваринництво (82,5 % кісток тварин з культурного шару Почепського поселення належить домашнім видам). Знахідки великих сокир говорить про вирубку та спалення для очищення земель під землеробство.

Гончарство зберігає старі юхнівські форми, проте більш товстостінна, горбиста; так само з домішкою піску. З'явилася клесова, глянсова кераміка. На уламках посуду зустрічаються відбитки зерен ячменю і проса^[2].