Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Правицький Яків Петрович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Яків Петрович Правицький (нар.. 1741/1742 пом.. до 1796) — настоятель Архангело-Михайлівського храму в Бабаях на Харківщині, учень, збирач творів та товариш відомого українського філософа та педагога Григорія Сковороди.

Коротка інформація Яків Петрович Правицький, Загальна інформація ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Яків Правицький (Правецький) народився 1741 або 1742 року в родині священника Миколаївської церкви в селі Жихор (нині частина Харкова) Харківської протопопії Петра Правецького. У 1752 або 1754 році Яків вступив до Харківського колегіуму, був «понят и прилежен». Якраз із 1 вересня 1762 року Григорій Сковорода почав викладати в класі синтаксими, також вів екстраординарний 2-річний курс грецької мови. Окрім студента 2-го року Якова Правицького, навколо нього сформувалося коло шанувальників — студенти філософії Василь Білозерський, Микола Заводовський, Петро Ковалинський зі своїм молодшим братом Григорієм, учнем синтаксими, і навіть 9-річний учень інфими Яків Єнкевич. Вони збиралися в домі Сковороди, читали античних авторів, писали вірші, співали, гуляли за містом у садах. Сам учитель характеризував 21-річного Якова Правицького, як хлопця «порядного, м'якого, людяного»[1]. Улітку 1766 року, закінчивши три роки класу богослів'я, Яків Правицький рушив «плавати» по «житейському морю». У селі Бабаї (тоді ж, або дещо пізніше) помер священик Архангело-Михайлівської церкви Тимофій Лавровський, та посів його катедру[2][3]. Зокрема, 25 лютого 1773 р. Сковорода жив у Бабаях у Якова Правицького, бо тоді ж звідти написав листа в Острогозьк Якову Долганському[4].

Яків Правицький 12 травня 1782 року за кошти Щербиніних заклав Архангело-Михайлівську церкву, котра була зруйнована за радянської влади[5].

Помер до 1796 року[6]

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива

Яків Правицький неодноразово давав притулок Григорієві Сковороді, збирав та переписував його твори. Сам Сковорода аж до 1792 року листувався з ним[1]. В одному із своїх листів Сковорода писав: "У друга нашего бабаевского иерея Якова Правицкого все мои творення хранятся. По мне они бы давно пропали! Я удивился, увидев у него моего «Наркисса» и «Симфонію»[7].

Зокрема, Яків Правицький врятував «Асхапі». Сам Сковорода спалив цей твір, коли перебував у місті Острогозьку приблизно у 1771—1772 р. чи пізніше. У Якова Правицького знайшлася копія твору, яку автор прочитав, зробив деякі виправлення й додав лист-передмову, адресовану Коваленському. Твір Сковорода назвав «Симфоніа, нареченная книга Асхань, о познаніи самаго себе» і цим поставив його у прямий зв'язок із «Наркисом»[3].

Григорій Сковорода позитивно оцінював важливу працю свого товариша Якова Правицького:

«Если ты переписал мои новые сочинения, то верни ко мне оригиналы, также пришли вместе с оригиналами и тот мой диалог, который ты обыкновенно хвалишь более других, по переписке он будет прислан тебе обратно»[7].

Григорій Сковорода подарував Якову Правицькому один зі своїх трактатів — «Разговор Марка», про що повідомляє в листі від 25 квітня 1786 року[8].

Колекція 9 листів Григорія Сковороди до Якова Правицького зберігається в Ленінграді, в Архіві АН СРСР серед паперів Ізмаїла Срезневського (ф. 216, оп. 3, № 226). Вперше уривки з цих листів були опубліковані в 1835 р. Александру Гиждеу (журнал «Телескоп», 1835, ч. XXVI, стор. 3 — 24 та 151—169) та Ізмаїлом Срезневським (альманах «Молодик на 1844 год», с. 244—254). Повністю всі 9 листів В. І. Срезневський надрукував у 1894 році журнал «Бібліограф» (№ 1, стор. 1 — 21). До видання 1894 р. листи не потрапили, за винятком лише одного — листа Сковороди до Я. Правицького (с. 129—130), що був надрукований за копією, зробленою проф. Олександром Кирпичниковим з оригіналу відділу рукописів ДБЛ. Цей лист датований 5 січня 1792 р. Автограф зберігається у відділі рукописів ДБЛ (шифр Авт. 6/2)[9].

Remove ads

Родина

Його син Григорій (нар. 1783) продовжив справу батька. У спискові учнів класу поетики за 1796 рік вказується: «села Бабаев Архангелской церкви умершаго священника Іакова сын Григорій Правицкій», що мав 12 років, а вступив до колегіуму 19 жовтня 1793 року[10]. Він був «отличнаго понятія, прилежен и нравов прекрасиых»[6].

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads