Прагерманська мова

Прагерма́нська мо́ва, іноді протогерма́нська мо́ва — гіпотетична реконструйована мова-предок германських мов.

Прагерманська мова
Коротка назва	PGmc
Походить з	германці
Попередник	праіндоєвропейська мова
Наступник	Праскандинавська мова
Мовна типологія	флективна мова
Має відмінки	називний відмінок, знахідний відмінок, родовий відмінок, давальний відмінок, кличний відмінок і орудний відмінок
Має час	теперішній час і минулий час
Має граматичні способи	дійсний спосіб, кон'юнктив і наказовий спосіб
Має граматичний рід	жін.[d], чол. р.d і сер. р.d
Має граматичну категорію особи	перша особа одниниd, перша особа множиниd, друга особа одниниd, друга особа множиниd, третя особа одниниd і третя особа множиниd

Карта культур доримської залізної доби, які асоціюються з прагерманцями, бл. 500 до н. е.. — 50 до н. е. Пурпурним кольором забарвлено поширення ясторфської культури

Носії

Після розпаду праіндоєвропейської мовної спільноти германці входили в число племен культури бойових сокир, а в епоху бронзової доби — в спільноту нордичної бронзової доби.

Носіїв пізньої прагерманської мови звичайно асоціюють з культурами так званої доримської залізної доби (за класифікацією О. Монтеліуса), серед яких провідне місце займала ясторфська культура.

Фонологія

Приголосні

+ Прагерманські приголосні
Приголосні	Губні	Зубні	Задньоязикові	Лабіовелярні
Глухі вибухові	p або pp	t або tt	k або kk	k ʷ
Глухі фрикативні	f або ff	θ або θθ	x або h	xʷ або hʷ
Дзвінкі	ƀ, b або bb	đ, d або dd	ǥ, g або gg	ǥʷ або gʷ
Носові	m або mm	n або nn
Спіранти		z, s або ss
Плавні і півголосні		r, l або rr, ll	j або jj	w або ww

Найважливішими фонетичними змінами, яких зазнала прагерманська мова, були Закон Ґрімма та Закон Вернера.

Прості голосні

Прагерманські голосні

	Переднього ряду	Середнього ряду	Заднього ряду
Верхнього підйому	[i (ː)]		[u (ː)]
Верхньо-середнього піднесення	[e (ː)] ([e ː] = ē ²)		[o ː]
Нижньо-середнього піднесення	[æ ː] ( ǣ = ē ¹)
Нижнього піднесення		[a]

• У прагерманській було чотири короткі голосні (i, u, e, a) і чотири або п'ять довгих (ī, ū, ē, ō і, можливо, ǣ).
• Праіндоєвропейські a та o збіглися в прагерманське a, праіндоєвропейське ā та ō збіглися в прагерманське ō.
• ǣ та ē, яке також записують як ē¹ та ē²;ē², можливо, не було окремою фонемою і реконструюється лише для невеликої кількості слів.

Дифтонги

Результатом збігу a і o, ā і ō стала втрата прагерманською мовою дифтонгів *oi, *ou, *āi і *āu, які збіглися з *ai, *au, *ōi, *ōu, відповідно. Крім того, монофтонгізувався дифтонг *ei, давши *ī. Таким чином, у прагерманській мові на пізніх стадіях її існування було лише чотири дифтонги.

Доля складових сонорних

Наголос

У прагерманській мові вільний індоєвропейський наголос у певний період змінився фіксованим на першому складі. Усе ж таки певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна почерпнути завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведійським та давньогрецьким даним^[1].

Морфологія

Іменник

У прагерманській мові іменники змінювалися за трьома родами, трьома числами й шістьма відмінками.

Відмінювання загалом продовжувало бути індоєвропейським. Відмінювання поділялося на типи в залежності від тематичного голосного: -a-, -ō-, -n-, -i-, і -u-. Перші три були особливо продуктивні і послужили основою для формування відмінювання прикметників; інші проявляли тенденцію до злиття з ними. Усередині типів на -a- і -ō- були підтипи на -ja- і -wa-, і -jō- і -wō- відповідно. Зазначені підтипи неспоконвічні, вони виділилися в результаті фонетичних змін. Усередині типу на -n- також виділяються підтипи: -ōn- (лексеми чоловічого і жіночого родів), -an- (середнього) і -īn- (жіночого, в основному, абстрактні). Крім того, виділяється тип відмінювання на приголосний, в який входила невелика кількість іменників на -er, середнього роду на -z-, дієприкметники теперішнього часу і деякі іменники на -nd-.

	Іменники на -a-			Іменники на -i-
	однина	множина	однина	множина
Називний	*wulfaz	*wulfōs, -ōz	*gastiz	*gastijiz
Родовий	*wulfisa, -asa	*wulfōn	*gastisa	*gastijōn
Давальний	*wulfai,-ē	*wulfamiz	*gastai	*gastī
Знахідний	*wulfan	*wulfanz	*gastin	*gastinz
Орудний	*wulfō		*gastī
Кличний	*wulfa		*gasti

Дієслово

У прагерманській було всього два часи (минулий і теперішній). Крім того, у дієслова була форма інфінітива.

Відмінювання дієслова beranan «нести»:

особа / число	однина	множина
1-а	* Berō «я несу»	* Beromiz «ми несемо»
2-а	* Beriz «ти несеш»	* Beriþ «ви несете»
Третя	* Beriþ «він, вона воно, несе»	* Beranþ «вони несуть»

Лексика

Словниковий фонд прагерманських мови несе в собі сліди контактів прагерманців з сусідніми народами: римлянами, кельтами, слов'янами.

Кельтські запозичення

Антуан Мейє вважає, що епоха інтенсивних кельтсько-германських контактів припадає на V—III ст. до н. е.^[2] У цей час германці запозичили такі слова, як:

• • Ambaxtz «слуга» < галл. ambactos;
  • Īsarn «залізо» < галл. isarno-;
  • Lēkīz «лікар» < галл. lēgyo-;
  • Rīkz «король» < галл. rīg^[3].