Предела

Преде́ла (італ. predella, ісп. predela, досл. «сходинка») — у багатостулкових розкривних дерев'яних вівтарях — нижня частина, яка виглядає своєрідним п'єдесталом. Зазвичай вона прикрашається з лицьового боку живописним або скульптурним зображенням якого-небудь релігійного сюжету. Іноді має розкривні стулки,^[1] а всередині предели облаштовується шафа, до якої прибираються священні посудини та інші предмети богослужіння.^[2]

Предела Ізенгеймського вівтаря Матіаса Грюневальда зі сценою оплакування Христа. Музей Унтерлінден, Кольмар.

Предели мали поширення в католицьких, переважно середньовічних, церквах.^[2]

На них зображали орнамент астверк^[а] або ранкенверк^[b], сцену «Поклоніння волхвів» або житійні епізоди місцевого святого. Витягнутий горизонтальний формат предели підказував незвичайні художні рішення.^[1]

Предели роботи відомих художників:

• Дуччо ді Буонінсенья — предела «Маести».
• Лоренцо Монако — предела «Моментів з життя св. Бенедикта» (бл. 1407–1409).
• Лука Сіньйореллі — предела «Поклоніння пастухів» (1510–1515).
• Матіаса Грюневальда — предела «Ізенгеймського вівтаря» (бл. 1506–1515).
• Рафаеля Санті — предела «Вівтаря Одді» (1502–1503).

Предели іконостасів в Україні

Предели в українських іконостасах з'явились на початку XVII століття. Вони були двох видів — орнаментальні або сюжетні.^[3]

Найдавнішим відомим прикладом орнаментальних предел є передела іконостасу П'ятницької церкви у Львові, яку утворює цокольний ряд. У XVII ст. такі предели зустрічаються в іконостасах Святодухівської церкви в Рогатині, Преображенської церкві у Смолині, церкви святої Параскеви в Крехові, Миколаївської церкви в Уїзді (Івано-Франківський художній музей).^[4] Орнаментика предел нагадує багато оздоблені європейські тканини того часу.^[3]

Сюжетні предели, як правило, доповнювали намісні ікони і були їх тематичним продовженням. Наприклад, на пределі ікони Богородиці, могла бути зображена композиція Мойсей перед Неопалимою купиною, де Неопалима Купина є прообразом Богородиці.^[3]