Пригода Вальтера Шнафса

«Приго́да Ва́льтера Шна́фса»^[1] (фр. L'Aventure de Walter Schnaffs) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1883 році. Сюжет твору є гумористичною оповіддю про вигаданий епізод Французько-прусської війни.

«Пригода Вальтера Шнафса»

Автор	Гі де Мопассан
Назва мовою оригіналу	фр. L'Aventure de Walter Schnaffs
Країна	Франція
Мова	французька
Жанр	новела
Місце	Париж
Видавництво	газета «Le Gaulois»
Видано	11 квітня 1883
Тип носія	на папері
Попередній твір	«Святий Антоній»
Наступний твір	Місячне сяйво
Видання українською
Перекладач(і)	Борис Козловський
Видавництво	Дніпро

Історія

Ця новела вперше була надрукована в газеті «Le Gaulois» 11 квітня 1883 року. Автор присвятив її Роберові Пеншону — другу дитинства родом з Руана, з яким він зберіг близькі стосунки і в зрілому віці. Цього ж року Гі де Мопассан опублікував новелу в книжковому форматі в збірці «Бекасові казки».

Український переклад цього твору здійснив Борис Козловський. Уперше новела побачила світ у видавництві «Дніпро», у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана^[2], вдруге — У 1990 році у двотомнику вибраних творів письменника^[1].

Сюжет

Вальтер Шнафс — добропорядний прусський чоловік, що залишив вдома жінку з дітьми, а зараз вимушений крокувати воєнними шляхами по чужій для нього Франції. Військова справа йому зовсім не до вподоби, до того ж огрядному Вальтерові фізично важко витримувати армійські навантаження. Та ось під час розвідки на шнафсів загін нападають французькі вояки. Ледь забачивши їх, Шнафс тут же рятується стрибком у яр. Ночівля в лісових корчах мучить його як страхом смерті від рук супротивника, так і страхом голодної смерті, яка товстуну Вальтеру ввижається дуже реальною. Єдиним безпечним виходом з усіх цих небезпек він бачить полон^[1].

Щоби здатися французам, він вирушає до найближчого замку. Шнафс заглядає у вікно нижнього поверху, яке на щастя виявляється вікном кухні, але там він зустрічає достойного «супротивника» — вісім слуг виявляються не меншими страхополохами, ніж він сам, і від видива прусського шолома у вікні тут же рятуються втечею. Збентежений Шнафс просто сідає за стіл, а після ситної вечері тут же засинає^[1].

Тим часом замкові слуги звертаються по допомогу до народного ополчення у найближчому містечку Ля-Рош-Уазель. П'ятдесят національних гвардійців оточили замок і стрімким штурмом оволоділи фортецею. Заспаний Шнафс опинився в полоні, як він і мріяв. Французькі солдати звітують начальству про «запеклий бій і численні втрати противника», полковника гвардії, крамаря Рат'є, нагороджують орденом за звитягу^[1].

Аналіз твору

На відміну від інших новел Гі де Мопассана, які мають сатиричний характер, ця просякнута м'яким гумором. Хоча письменник був затятим патріотом і не приховував своєї зневаги до прусської навали (наприклад, у новелах «Два приятелі», «Тітка Соваж», «Дядько Мілон», «Мадемуазель Фіфі»), у цьому творі він однаково висміює лякливість як прусських, так і французьких солдатів. Обидві сторони конфлікту радше вдають воєнні дії, ніж насправді виконують якісь маневри. У цьому полягає прихований авторський натяк: війна потрібна лише високопосадовцям, а прості люди по обидві лінії фронту однакові і їх турбують одні й ті самі проблеми: нерозуміння механізму війни, страх за полишених рідних і власне життя, недарма Шнафс капітулює фактично не перед супротивником, а перед суто тваринним почуттям голоду.