Придомок шляхетський

Придомок шляхетський — неофіційне прізвисько або доповнення до прізвища здебільшого у шляхти в Речі Посполитій, що використовувалося разом з основним прізвищем роду, і вказувало на походження, діяльність або характер родини. Активно використовувались в XVI—XVII ст. під час проживання представників одного роду в межах великого родинного маєтку, клаптиками якого володіли різні гілки.

Придомки були поширені також на Правобережній Україні. Іноді, з часом, замінювали прізвище чи використовувалися як приставка до прізвища, друге прізвище (подвійне).

Етимологія

Слово «придомок» походить від польського «przydomek», що утворено від «przy» (при) та «dom» (дім, родина). У Польщі придомок був третім визначником особи / родини після імені та прізвища^[1].

Придомки відігравали важливу роль в ідентифікації шляхтичів, особливо в тих випадках, коли існувало багато родин з однаковим прізвищем, але різними гілками. Вони дозволяли розрізняти окремі гілки розгалуженого роду.

Виникнення і використання

Згідно з польським звичаєм, шляхта в Мазовії, Підляшші та Червоній Русі отримувала прізвища (nazwiska) від своїх маєтків. У цьому випадку прізвище, що означало походження від батька чи матері, часто ставало придомком.

Так, Кульчицькі, вперше згадані на початку XVІ ст., в XVII столітті вже мали 169 придомків^[2].

Бували випадки, коли придомок міг доповнити або замінити основне родове прізвище і використовуватись замість нього.

Наприклад, Нелюбовичі або Незлюбовичі з Великого князівства Литовського, що походили від якогось Нелюба або Незлюба, почали писати себе Нелюбовичами-Тукальськими, розширивши своє первісне прізвище Нелюбович придомком^[3].

Назви придомків виникали:

• від назв маєтків: шляхтичі могли додавати до свого прізвища назву маєтку, яким вони володіли. Наприклад, якщо рід мав прізвище «Ковальський», але одна з гілок володіла маєтком «Дубове», вони могли використовувати придомок «Ковальські-Дубові».
• від прізвиськ: іноді придомком ставало прізвисько, яке закріпилося за окремим членом роду і згодом перейшло на його нащадків. Ці прізвиська могли бути пов'язані з особливостями характеру, зовнішності або роду занять.
• для розрізнення гілок роду: у великих родах з часом виникали різні гілки, які могли використовувати придомки для кращого розрізнення між собою.

Важливо зазначити, що, незважаючи на зміну або додавання придомка, герб роду залишався незмінним. Герб був головним ідентифікатором приналежності до певного шляхетського роду.

Приміром, шляхтичі Ільницькі гербу Сас, вперше згадані в 1491 році, мали 109 придомків^[2], серед яких: Рибчич, Янінович, Занкович, Черчович, Сенюшкевич та ін.

На території України найдовше поняття придомків зберігалося серед околичної шляхти в Галичині, на Волині та Поліссі, де була велика кількість далеких родичів-однофамільців в межах одного населеного пункту.