Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Подунав'я

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Подуна́в'я, Наддуна́в'я — географічно-історичний поліетнічний край над (по) Дунаю, частково в межах України.

Коротка інформація Країна, Адміністративна одиниця ...

У вузькому розумінні включає українські території над Дунаєм, що у різні часи включали Вилкове, Кілію, Ізмаїл, Малий Галич, Переяславець і навколишні території. Задунав'я, що визначилося окремою областю з часів Задунайської Січі, також може відноситися до Подунав'я.

У широкому розумінні, Подунав'я охоплює всі землі над Дунаєм — значні території Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Румунії, Болгарії та України, отже, є міжнаціональним регіоном.

Ріка Дунай оспівується у піснях багатьох слов'янських народів, тому вважається однією з можливих батьківщин слов'ян.

Над Дунаєм сиділи тіверці — давнє українське плем'я. Зі стародавніх часів українці пов'язані з Дунаєм. Тут, у Переяславці заснував нову столицю Київської Русі князь Святослав Ігорович. Сюди простягалася Галицька держава, що мала велике торгове місто над Дунаєм Малий Галич.

За козаччини Дунайський луг на Нижньому Дунаї був місцем промислів, військовим місцем вишколу й пересидки для запорожців. З ліквідацією Запорозької Січі 1775 року та перебазуванням козаків на Дністер, Подунав'я стало одним з їх займищ. Тут уже були оселені російські старовіри й донці-некрасівці.

На прохання російського уряду, 1779 року Османська імперія визначила запорожцям мешкати за Дунаєм. Тому Січ і поселення, що були там побудовані, були «Задунайські». Задунав'я стало означати окремий регіон в українській історії. На Задунав'ї українські поселення сягають Силістри.

Remove ads

Див. також

Література

  • Українське Подунав’я як історико-культурний регіон / І. Верховцева, А. Дізанова // Гуржіївські історичні читання: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 3. — С. 78-83. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
  • О.М. Лебеденко, А.К. Тичина. Українське Подунав’я: минуле та сучасне. — Одеса : «Астропринт», 2002. — 208 с. — ISBN 966-549-717-0.
  • Українське Подунав’я: історія, етнографія, мова: Матеріали наук. конф. – Ізмаїл, 1995.
  • Українське Придунав’я: історія, етнокультурний розвиток. – Ізмаїл, 1995. – 56 с.
  • Українське Придунав’я. – Кн. 1. – Ізмаїл, 1998. – 176 с. (С.139 – 175).
  • Ред.: А.И. Киссе, А.А. Пригарин, В.Н. Станко. Буджак: историко-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины. Книга для чтения. — Одеса : PostScriptUm, 2014. — 744 с.
  • Николай Гибу; науч. коорд.: Николай Стефанов; сост.-коорд.: Галина Русанова; пер.: Мария Великсар [и др.]. Сонеты Дуная: Энциклопедия Придунавья. — Измаил : Фонд развития и защиты этнокультур Придунавья. – [Chişinău : S. п.], 2019. — Т. Том 1: А – Акафист. — 588 с. — 500 прим.
  • Паламарчук С. В. Античные следы в истории Нижнего Подунавья. — Измаил : Ирбис, 2017. — 239 с.
Remove ads
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads