Приміщення

Примі́щення — частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Приміщенням називають простір, обмежений з усіх сторін стінами (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою. Простір під горищем і простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями, не є приміщенням^[1].

Види

За призначенням:

• Житлове приміщення — опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.
• Нежиле приміщення — належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.^[2]
• Технічне приміщення — приміщення для розміщення обладнання тепловузлів, бойлерних, щитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних устав та ін.
• Допоміжне приміщення — призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, візкові, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Може бути розташоване поза межами дво- або багатоквартирного будинку.^[3][4]

За будовою:

• Вбудовані приміщення — є частиною внутрішнього об'єму будівлі.
• Прибудовані приміщення — прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну.^[5]
• Вбудовано-прибудовані приміщення — частина внутрішнього об'єму є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша частина — прибудованою.