Природоохоронна традиція

Природоохоронна (екологічна) традиція — елемент соціальної, релігійної і культурної спадщини, що передається від покоління до покоління негенетичної шляхом і спонукає людину до практичної, свідомої і несвідомої дії з охорони природи^[1][2]]^{[3][4][5][6][7]}.

Природоохоронні традиції щодо тваринного світу

Народна традиція українців, білорусів, молдаван влаштовувати штучні гніздування для білого лелеки істотно допомагає підтриманню чисельності популяцій цього птаха^[6]. Малинівка у німців є птахом святого Мартина-могилокопателя і її не можна ловити і вбивати^[6]. Коноплянка в деяких областях України вважається добрим птахом, який уособлював чисту, непорочну душу і користується захистом і повагою селян^[6]. У осетинів на рідкісні види звірів і птахів вводилася заборона на полювання на них^[4].

Природоохоронні традиції стосовно рослинного світу

Традиції насадження дерев були відомі у американських індіанців і були затребувані в 1874 р., коли у США був проведений перший день лісонасадження^[5][7]. Індіанці на Міссурі зовсім не рубають стоячих дерев, задовольняючись лежачими. Коли індіанці мандан ріжуть жердину для куреня, вони обв'язують її бинтом, щоб полегшити їй біль^[5]. У алтайців заборонялося просто так рвати квіти, ламати гілки дерев, викопувати коріння^[2].

Природоохоронні традиції у ставленні до води

Іслам проповідує дуже шанобливе ставлення до води^[1]. Шанування води вважалося одним з головних природоохоронних звичаїв алтайців, заборонялося залишати сміття біля водних джерел^[2]. В українців особливим шануванням користувалися святі криниці, як правило, присвячені Діві Марії. Вони очищалися від мулу, огороджувалися, прикрашалися стрічками та іконами і знаходилися під суворою охороною місцевого населення^[8].

Природоохоронні традиції щодо землі

Башкири, щоб ненароком не поранити землю, одягали спеціальні чоботи з загнутими вгору носками^[9]. У багатьох слов'янських народів заборонялося просто так тикати в землю гострими предметами і лаятися в присутності землі. Вирушаючи в далекі краї, український козак брав із собою жменьку рідної землі^[9].

Відродження природоохоронних традицій

Останнім часом з'явилися спроби відродження старих природоохоронних традицій — Дня лісонасадження (в Ростові), Дня птахів (в Україні)^[10][11]. Питання відродження народних природоохоронних традицій неодноразово обговорювалося і в спеціальній літературі^{[5][6][7][12]}. Відтворення і підтримка культу дерев може бути дієвим механізмом у їх охороні. Щоб дерево стало предметом поклоніння, потрібно розвивати, популяризувати мотиви такого поклоніння. Так легенда, «прив'язана» до старого дуба, може дати привід для його охорони в народі^[5].

Див. також

• Священні природні об'єкти
• Звичай
• Традиція
• Неписаний закон

Ресурси Інтернету

• Природоохоронні традиції, звичаї і закони ^{[недоступне посилання з липня 2019]}