Прозелітизм

Прозеліти́зм (від грец. προσήλυτος — новоприбулий) — прагнення навернути якомога більше прихильників (прозелітів) якого-небудь вчення; палка відданість новоприйнятому вченню, новим переконанням^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}.

Прозеліт (Діян. II, 10 та ін) (прибулець, чужинець) — назва дана християнами особам, наверненим з язичництва до християнства (Мф. XXIII, 15). Відповідне цьому єврейське слово перекладено в Старому Завіті словом: чужинець, мандрівник, прибулець.

Прозелитізм схвалюється не в усіх релігіях та релігійних течіях: в ендогамних етноконфесійних громадах друзів та алавітів він прямо заборонений. Але для більшості світових релігій, на тому чи іншому етапі розвитку, прозелітизм є характерним.

За вірою

Християнство

Багато християн вважають своїм обов'язком виконувати те, що часто називають Великим Дорученням, яке міститься в останніх віршах Євангелія від Матвія: "Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь." (Євангеліє від Матвія, 28:19-20). В Діяннях апостолів та інших джерелах є кілька свідчень про те, як ранні християни виконували цю настанову, беручи участь в індивідуальних бесідах і масових проповідях, щоб поширювати Добру Звістку.

Більшість груп, які називають себе християнськими, мають організації, що займаються місіонерською діяльністю, яка повністю або частково включає в себе прозелітизм нерелігійних та людей інших віросповідань (в тому числі іноді інших варіантів християнства).

Московський Патріархат неодноразово рішуче засуджував те, що він називає католицьким прозелітизмом православних християн у Росії, і тому виступав проти католицького будівельного проєкту в Росії, де католицька громада є малочисельною. Католицька Церква стверджує, що вона підтримує існуючу католицьку громаду в Росії і не займається прозелітизмом. У 1993 році між Римо-Католицькою церквою і Православними церквами була оприлюднена Баламандська декларація про прозелітизм.

Юдаїзм

Юдаїзм загалом не прозелітує неєвреїв. Натомість, неєвреїв заохочують слідувати законам Ноя, щоб отримати місце в прийдешньому світі^[en]. У стародавні часи, такий слухняний неєврей міг стати ґер тошав^[en], термін все ще іноді неформально використовуваний для тих, хто прагне слідувати цим законам і долучиться до єврейського народу в прийдешньому світі.

Загалом, юдеї очікують, що перехід в юдаїзм відбувається за власною згодою. Звичайна можливість переходу проходить через шлюб, хоча існує багато людей які приєднуються через духовні чи інші особисті причини, таких людей називають «юдеями за вибором»^[10]. Рабини часто знеохочують нових членів від приєднання, хоча й можуть скерувати за допомогою семінарів або особистих зустрічей тих, хто насправді зацікавлений. Ортодоксальний юдаїзм, в теорії, ані заохочує, ані знеохочує перехід. Вимоги для переходу можуть бути дуже складними, але рабини погоджуються на тривалі і щирі прохання про перехід. Сильний наголос припадає на отримання єврейського я^{[en] [11]}.

Див. також

• Неофіт
• Ґіюр
• Оглашенні
• Місіонер
• Навернення