Прокопенко Олексій Юхимович

Прокопенко Олексій Юхимович (1925—2009) — український кінооператор, викладач. Професор (1995). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1985). Нагороджений медалями.

Прокопенко Олексій Юхимович
Зображення
Дата народження	19 листопада 1925(1925-11-19)
Місце народження	с. Аули, Дніпропетровська область, УРСР
Дата смерті	30 січня 2009(2009-01-30) (83 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор, викладач
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0698603

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прокопенко.

Життєпис

Народився у 1925 році в родині службовця. Учасник Великої Вітчизняної війни.

Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1955). У 1955—1985 роках — оператор-постановник Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

З 1966 р. викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Професор (1995).

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 30 січня 2009 р. у Києві.

Був одружений з кінознавцем, провідним редактором кіностудії імені Олександра Довженка Раїсою Прокопенко (Дорошенко; 1936—2018), з якою познайомився на зйомках фільму «Лісова пісня» (1961).

Фільмографія

Був помічником оператора у фільмах:

• «Одного чудового дня» (1955)

Другим оператором у картинах:

• «300 років тому…» (1956)
• «Пропав безвісти» (1956)

Зняв фільми:

• «Круті сходи» (1957, у співавт. з О. Панкратьєвим)
• «Ластівка» (1957)
• «Надзвичайна подія» (1958, Премія Всесоюзного кінофестивалю, Київ, 1959)
• «Іванна» (1960, Друга премія Всесоюзного кінофестивалю, Мінськ, 1960)
• «Лісова пісня» (1961)
• «Срібний тренер» (1963)
• «Лушка» (1964)
• «До уваги громадян та організацій» (1965)
• «Десятий крок» (1966)
• «Падав іній» (1969)
• «Шлях до серця» (1970, Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю медичних фільмів, Варна, 1971)^[1]
• «Софія Грушко» (1971)
• «Абітурієнтка» (1973, у співавт. з М. Кульчицьким)
• «Друге дихання» (1974, т/ф, 2 с)
• «Прості турботи» (1975)
• «Голубі блискавки» (1978)
• «Поїзд надзвичайного призначення» (1979)
• «Історія одного кохання» (1981, т/ф, у співавт. з В. Башкатовим)
• «Стратити немає можливості» (1982)
• «Твоє мирне небо» (1984)