Прокопій Кесарійський

Прокопій Кесарійський (грец. Προκόπιος, лат. Procopius; 500, Кесарія Палестинська — 565 або 1 квітня 562, Константинополь) — візантійський пізньоантичний історик.

Прокопій Кесарійський
лат. Procopius Caesarensis
Народився	не раніше 490 і не пізніше 507 або 500[1]  Кесарія Палестинська, Палестина Першаd, Східна Римська імперія[2]
Помер	565[3] або не раніше 558  Константинополь, Східна Римська імперія
Країна	Східна Римська імперія
Діяльність	історик, адвокат, письменник
Знання мов	середньогрецька і давньогрецька[4]
Magnum opus	Про спорудиd, Таємна історія[d] і Історія війн Юстиніанаd
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Прокопій.

Життя

Народився у Кесарії Палестинській в аристократичній родині. Прокопій Кесарійський, будучи з 527 року радником полководця Велізарія, брав участь у походах проти персів, вандалів і остготів. Автор «Історії війн Юстиніана» (8 книг, завершена в 553), «Про будови» (553—555); опис будівництва при імператорі Юстиніані (482 або 483—565) та «Таємної історії» (близько 550; памфлет проти Юстиніана і Феодори).

Твори Прокопія Кесарійського — важливе джерело з внутрішньої і зовнішньополітичної історії Візантії й сусідніх держав кінця 5-6 століття, містять цінні відомості про східних і південних слов'ян та гуно-тюркські племена, суспільний устрій, господарство, організацію війська, побут тощо, подають історію їхнього вторгнення на Балкани.

У книзі «Таємна історія» (550 рік), що розповідала про скандальну хроніку імператорського двору, вперше вжив термін «анекдот».^[5]