Протопопов Віктор Павлович

Протопопов Віктор Павлович (22 жовтня 1880, Юрки — 29 листопада 1957) — український та радянський психіатр, педагог, основоположник української школи психіатрії, академік АН УРСР, Заслужений діяч України.

Віктор Павлович Протопопов
Народився	22 жовтня 1880(1880-10-22) Юрки, Полтавська область
Помер	29 листопада 1957(1957-11-29) (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	психіатр
Alma mater	Військово-медична академія
Галузь	психіатрія
Заклад	Пермський державний університет
Науковий ступінь	академік АН УРСР
Науковий керівник	Бехтерєв Володимир Михайлович
Відомі учні	Бирюкович Петро Вікторович Познанський Олександр Семенович
Членство	НАНУ
Нагороди

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Протопопов.

Біографія

Народився в селі Юрки Хорішківської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії в сім'ї козака. Початкову освіту отримав у с. Хорішки, а згодом вступив до Військово-медичної академії (ВМА) в Петербурзі, яку закінчив у 1906 році, і продовжив роботу на кафедрі психіатрії під керівництвом В. М. Бехтерєва, засновника власної патофізіологічної школи. У 1909 році захистив докторську дисертацію «О сочетательной двигательной реакции на звуковые раздражители» ^[1]. З 1911 до 1921 продовжував працювати з Бехтерєвим на посаді приват-доцента в його клінічній лабораторії. З 1921 — професор кафедри психіатрії Пермського університету. В тому ж році розробив положення про значення мови в процесі вищої нервової діяльності.

У 1923 році повернувся в Україну, де займав посаду завідувача кафедри психіатрії Харківського медичного інституту та очолював її 20 років.

У 1931 році організував перший в СРСР навчальний Психоневрологічний інститут (пізніше Інститут клінічної психотерапії та психогігієни). При інституті створив кафедру вищої нервової діяльності.

Активно сприяв створенню у Харкові Української психоневрологічної академії (1932 р.), та її подальшої реорганізації в Український науково-дослідний психоневрологічний інститут ^[1].

Заслужений діяч науки УРСР (1934). У 1935 році став членом Української академії наук.

У 1944 році будучи професором Київського інституту удосконалення лікарів, водночас організував відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності при інституті фізіології АН УРСР і був його завідувачем до 1957 року. Академік АН УРСР (1945).

Упродовж багатьох років виконував обов'язки головного психіатра і водночас голови вченої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР з проблеми патології вищої нервової діяльності та психіатрії.

Був редактором журнала «Советская психоневрология».

Могила Віктора Протопопова

Помер 29 листопада 1957 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова та педагогічна робота

Вихованець патофізіологічної школи В. М. Бехтерєва. Засновник власної патофізіологічної школи в психіатрії, автор оригінальних методик дослідження вищої нервової діяльності. Пріоритетним напрямом наукової діяльності В. П. Протопопова було вивчення психосоматичних процесів та взаємозв’язків між ними. В результаті чисельних досліджень описав вегетативні порушення при маніакально-депресивному психозі (Тріада Протопопова). У власній лікарський практиці широко застосовував терапію тривалим сном, методики дезінтоксикаційної терапії, дієтотерапії. В. Протопопов є розробником методу вироблення рухових умовних рефлексів. Дослідницьким шляхом вивчено механізми формування моторних навичок та елементарних абстракцій у собак і та інших тварин, обґрунтовано трактування фізіологічних засад абстрактного мислення людини. Чималий внесок зроблено вченим в напрямку вивчення фізіології вищої нервової діяльності, а саме – у сфері фізіології моторних навичок ^[2].

Збагатив медичну науку напрацюваннями в галузі патогенеза шизофренії та маніакально-депресивного психоза. В. Протопопов своїми дослідженнями у сфері фізіології впроваджував вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність ^[1].

В. Протопопов активно сприяв повоєнному відновленню та розвитку закладів психіатрії в Україні.

Є автором 160 наукових робіт, у тому числі 5-ти монографій переважно за темою «патофізіологія психозів». Під керівництвом В.П. Протопопова виконано 5 докторських і 5 кандидатських дисертацій.

Публікації

• Протопопов В. П. Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза. // Научная медицина. — 1920. — № 7. — С. 721—749.
• Протопопов В. П. Цель и задачи, выполнению которых я посвятил свою жизнь // Протопопов В. П. Избранные труды. — Киев: АН УССР, 1961. — С. 533—536
• «О сочинительной двигательной реакции на звуковые раздражения» (1909)
• «Менструальные расстройства при маниакально-депрессивном психозе» (1919)
• «Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза» (1920)
• «Объективный метод изучения поведения человека и высших животных» (1924)
• «Условия образования моторных навыков и их физиологическая характеристика» (1935)
• «К вопросу об организации терапии психозов» (1935)
• «Принципы и методы охранительной терапии»(1937)
• «Патофизиологические особенности в деятельности центральной нервной системы при шизофрении» (1938)
• «Патофизиологические основы рациональной терапии шизофрении» (1946)
• «Состояние и пути дальнейшего развития на Украине учения И. П. Павлова о физиологии и патологии высшей нервной деятельности» (1950)
• "Образование моторных навыков у животных по методу «стимул-преграда» (1950)
• «Процессы отвлечения и обобщения (абстракции) у животных и человека» (1950)
• «Итоги работ в области психиатрии, физиологии и патологии высшей нервной деятельности, проведённые нами за последние 20 лет» (1953)
• «Обмен веществ при маниакально-депрессивном психозе, терапия и профилактика этого психоза» (1955)

Нагороди та відзнаки

• 2 ордена Леніна

• орден Трудового Червоного Прапора.