Прохоров Петро Васильович

Петро́ Васи́льович Про́хоров (*5 грудня 1923 — †10 липня 1985, Саранськ) — ерзянський прозаїк. Майстер воєнної прози.

Петро́ Васи́льович Про́хоров
Пётр Васильевич Прохоров
Народився	5 грудня 1923(1923-12-05) с. Тарасово тепер Атяшевського району Мордовії
Помер	10 липня 1985(1985-07-10) (61 рік) Саранськ
Громадянство	СРСР
Діяльність	прозаїк
Знання мов	ерзянська
Напрямок	реалізм
Жанр	повість
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прохоров.

Біографія

Народився в селянській родині. Навчався у Сталінградському, Іркутському військових училищах зв'язку, Військово—політичній академії ім. Леніна. Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами.

1974—1985 — директор університету марксизму—ленінізму Мордовії.

Літературна діяльність

Перша повість Прохорова «Штабонь начальник» («Керівник штабу») надрукована в журналі «Сятко» («Іскра», 1974).

У Мордовському книжковому видавництві побачили світ дилогія «Цидярдома» («Встояли», 1—ша книга — 1975, 2—га — 1978) та «Стака изнямот» («Важкі перемоги», 1985), «Военной повесть» («Військові повісті», 1980), «Генералдо повесть» («Повість про генерала», 1980), документально—художні твори «М. А. Пуркаев» (1986) — про мистецтво воювати, мужність, яку виявляють люди, в екстремальних ситуаціях. Військові події змальовані з погляду сучасного історичного досвіду народу.

Повість «Ракетной дивизион» («Ракетний дивізіон», 1980) розповідає про життя сучасної армії.

Проблемам колгоспного села 70—80—х рр. присвячено повість «Эрямонь лув» («Життєві шляхи—дороги», 1989).

Джерела

• Кирюшкин Б. Формирование нового жанра // Сов. Мордовия.— 1979.— 19 янв.
• Брыжинский А. И. Военная проза Петра Прохорова // Современная мордовская литература. 60—80—е годы: В 2—х ч.— Саранск, 1991.— Ч.1
• Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с.330.