Прудник Світлана Володимирівна

Світлана Володимирівна Прудник (28 березня 1956 року, м. Нікополь, Дніпропетровська область) — письменниця, літературний редактор, журналістка. Член національних спілок журналістів і письменників.

Світлана Прудник
Народилася	28 березня 1956 року м. Нікополь, Дніпропетровська область
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, літературний редактор, журналістка
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Нагороди	Заслужений журналіст України, Грамота Верховної Ради України, Почесна Грамота Кабінету Міністрів України

Життєпис

Дитинство:

Народилася 28 березня 1956 року в м. Нікополі Дніпропетровської області. У 1973 році закінчила із золотою медаллю Нікопольску середню школу № 19.

Ось як про своє дитинство розповідає сама письменниця:

«У нас була велика родина, нас було троє сестричок, мама хворіла, а тато працював сталеваром. Але, незважаючи на те, що це така далека від літератури професія, у нас книжки були. Тато носив книжки з бібліотеки, при нагоді купував. Зараз кажуть книжкова шафа, а у нас була книжкова етажерка. На тій етажерці було багато різних книжок, передплачували "Роман-газету", журнал "Дніпро", дитячі журнали. На це грошей не шкодували.»

Освіта:

З 1973 по 1978 рік — студентка факультету журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Доросле життя:

Після закінчення університету працювала в редакції дитячої газети “Зірка”, з вересня 1995 року — редактор відділу літератури всеукраїнського дитячого журналу “Барвінок”.

З майбутнім чоловіком (письменником-гумористом, сатириком і багаторічним редактором журналу «Перець» Михайлом Прудником) познайомилися на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка, де разом навчались.

Ось як про їхню першу зустріч розповідає сама Світлана Прудник:

«З Михайлом ми познайомилися у новорічну ніч 1975-го. Розмовляли кілька годин, але забули домовитися про найголовніше: коли наше наступне побачення. Тож уранці і він, і я раз у раз квапилися з чайником на кухню: може, пощастить зустрітися в коридорі. Жили на одному поверсі в четвертому гуртожитку на вулиці Ломоносова. Тільки він уже був п’ятикурсником, а я — другокурсницею»

Має трьох синів, які свого часу обрали фах журналіста:

«Сини не могли не заразитися творчістю від мами й тата. Тож у дитинстві вдома були і рукописні книжечки, і стіннівки, згодом — публікації у дитячих газетах «Зірка», «Пєрємєна», «Перченя», пізніше — у дорослих виданнях. Усі троє закінчили Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Старший Михайло — журналіст, кандидат політичних наук, працює на телебаченні, автор і ведучий міжнародного тижневика «Час за Гринвічем». Середній Микола — головний і випусковий редактор програми «ДжеДАІ», канал «2+2», найменший Остап — артдиректор в ІТ-компанії. Писати і поважати слово їх вчив батько».

Творчість

Авторка книжок для малих читачів: «Казки Затишного лісу», «Острів балакунів», «Одинадцять казок про дванадцять місяців», «Якби ти був добрим», «Стрибаюче місто» та інших.

Друкувалася в газетах “Зірка”, “Перченя”, “Порадниця”, журналах “Барвінок”, “Малятко”, “Ангелятко, “Мамине сонечко”, “Перець”, “Початкова школа”, читанках. Казки звучать у передачі “Вечірня колисанка” на українському радіо.

Написала казку "Як знайшлися літери", яка увійшла до короткого списку Дитячої книги року ВВС-2012:

«Зразу скажу – це не абетка. Її сприймають так спрощено, але це не абетка. Мені просто дуже образливо, що постає питання, буває, якою мовою дитині говорити чи якою мовою вчитися в школі. Дитина має вчити рідну мову, знати, бачити це все, тому я прагнула у цій казці показати, які гарні наші літери, які гарні наші слова. Я вплітаю у текст такі слова, про які сучасна дитина може вже і не знати, адже ці слова зникають».

Відзнаки і нагороди

• Заслужений журналіст України.
• Нагороджена Грамотою Верховної Ради
• Нагороджена Грамотою Кабінету Міністрів
• Написала казку "Як знайшлися літери", яка увійшла до короткого списку Дитячої книги року ВВС-2012.

Цитати

«У абетці - разом, дружно – літери є великою силою, яка називається "мова"»

«Книжка – це літери-значки. Але коли дитина читає, вона за ними уявляє весь світ»

«Мій читач дуже різний – веселий, допитливий, чорнявий, русявий, Галинки, Петрики – вони усі бешкетливі, вередливі серед них є, але вони усі гарні. Чому гарні? Тому що діти приходять у світ для щастя. Згодом з них можуть виростати похмурі і заклопотані дорослі, але в дитинстві вони усі такі».

Бібліографія

Книжки для дітей: ^[1]

• «Казки Затишного лісу»,
• «Острів балакунів»,
• «Одинадцять казок про дванадцять місяців»,
• «Якби ти був добрим»,
• «Стрибаюче місто»,
• «Як знайшлися літери»
• «Як їжаки у вирій літали»

• «Дві миші у кота на спині»