Право пріоритету

Право пріоритету — концепція права інтелектуальної власності, що полягає у наданні винахіднику обмеженого у часі переважного права на отримання патенту або іншого правоохоронного документу внаслідок того, що винахідник вже подав заявку на подібний об'єкт у іншій країні.

Зазвичай пріоритет складає 6 місяців для промислових зразків та торговельних марок і 12 місяців для патентів та корисних моделей.

У патентному праві після успішного отримання пріоритету дата подання першої заявки стає «датою пріоритету» та, відповідно, «датою подачі заявки» для цілей визначення відповідності заявки умовам патентоздатності.

Причини виникнення

Основною метою права пріоритету є забезпечення обмеженого періоду, протягом якого заявник може подати міжнародну заявку на отримання відповідного правоохоронного документу, подолавши таким чином негативні наслідки територіальності права промислової власності ^[1].