Псевдоросійський стиль

Псевдоросійський стиль, також псевдоруський стиль^[1] (включає російсько-візантійський стиль) — умовне загальне найменування кількох різних за своїми ідейних витоків напрямків історизму в російській архітектурі XIX — початку XX століть, засноване на використанні традицій давньоруського і російського середньовічного та допетровського будівництва різних регіонів країни і народного мистецтва, а також асоційованих з ними елементів візантійської архітектури^[2].

Псевдоросійський стиль

Псевдоросійський стиль у Вікісховищі

Храм Христа Спасителя — приклад російсько-візантійського стилю

В Україні

У псевдоросійському стилі працював український одеський архітектор Юрій Дмитренко. ^[3] За його проєктом збудована Будівля Селянського банку в Одесі на вулиці Маразліївській, 34.^[4]

У Києві на площі Українських Героїв у псевдоруському стилі збудовано прибутковий будинок Сніжка та Хлібникових. Витончена будівля з великою кількістю декоративних різьблених і ліпних елементів, великою мансардою та кутовою вежею-мінаретом було збудовано у 1901 під керівництвом архітектора Михайла Артинова.^[5]

• 
  Храм Христа Спасителя (Бірки) — побудований на честь спасіння царської родини в катастрофі на потязі
• 
  Будівля Селянського банку в Одесі, Вулиця Маразліївська, 34
• 
  Прибутковий будинок Сніжко і Хлібникових у Києві, площа Українських Героїв
• 
  Прибутковий будинок Сніжко і Хлібникових у Києві, тоді — Караваєвська площа
• 
  Лук'янівський народний будинок, вул. Дегтярівська, 5
• 
  Лук'янівський народний будинок, 1902

Галерея

• 
  Садиба Локалова в селі Великому Ярославської області — приклад пам'ятки псевдоросійського стилю в провінції
• 
  Будинок Ігумнова (1888—1895) в Москві — один з яскравих зразків стилю
• 
  Ізмайловський кремль Москви (2001) — приклад псевдоросійського стилю в XXI столітті
• 
  Особняк Щукіна в Москві, нині — Державний білологічний музей імені К. А. Тімірязєва
• 
  Свято-Георгієвський собор, Бобруйськ, Білорусь
• 
  Собор святої Софії, Харбін, КНР