Психологічний опір

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Опір.

Психологі́чний о́пір — явище яке досить часто зустрічається в психологічній клінічній практиці, при якому пацієнт прямо чи опосередковано противиться зміні своєї поведінки або відмовляється обговорювати, згадувати, або думати про очевидно клінічно значущі переживання.

Див. також

• Резистентність (психологія)
• Резистентність (психіатрія)

Джерела

• Beutler, L. E., Moleiro, C. M., & Talebi, H. (2002a). Resistance in psychotherapy: What conclusions are supported by research? Journal of Clinical Psychology, 58(2), 207-217.