Пугачов Омелян Іванович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Пугачов Омелян Іванович

Омеля́н Іва́нович Пугачо́в (1742 10 (21) січня 1775, Москва) — донський козацький отаман, один із керівників селянської війни на землях Російської імперії у 1773—1775 роках.

Коротка інформація Пугачов Омелян Іванович, рос. Емельян Иванович Пугачёв ...
Пугачов Омелян Іванович
рос. Емельян Иванович Пугачёв 
Thumb
Ім'я при народженнірос. Емельян Иванович Пугачёв 
Народився1742(1742)
станиця Зимовійська (нині Волгоградська область)  Росія
Помер10 (21) січня 1775(1775-01-21)
Москва, Російська імперія
·страта
Підданство Російська імперія
Діяльністьотаман селянської війни
Знання мовросійська[1] 
УчасникСелянська війна (1773-1775), Q24937582?, Q24937541?, Семирічна війна, російсько-турецька війна, Battle of Tsaritsynd, Battle of Kazand, Battle of Yuzeyevad, Q4337464?, Battle of Tatichtchevod і Battle of Solenikovad 
Суспільний станкозак 
Військове званняхорунжий 
Конфесіяправослав'я 
У шлюбі зСофія Дмитрівна, Устина Петрівна
ДітиТрофим, Аграфена, Христина
Закрити

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився в українській станиці Зимовійській на Дону в родині донського козака Івана Михайловича Пугачова та його дружини Анни Михалівни[2]. Прізвище Пугачов пішло від прізвиська діда по батьковій лінії — Михайла Пугача. У сім'ї, крім Омеляна, був брат Дементій і дві сестри Уляна та Феодосія. Як вказував на допиті сам Пугачов, його родина належала до православної віри, на відміну від більшості донських і яїцьких козаків, які дотримувалися старообрядництва. Відповідно до офіційної версії, Пугачов видавав себе за законного царя, імператора Петра III, який, згідно з тією ж версією, був убитий.

В офіційних документах Пугачова називали «вором» (тобто злодієм).

У повстанні під проводом Пугачова брали участь представники багатьох народів Великого Степу (донські й українські козаки, калмики, башкири, чуваші, казахи, марійці). Повстання було жорстоко придушене військами Російської імперії, частина донської старшини у процесі повстання перейшла на службу в імперське військо. Засуджений до четвертування, страчений 10 (21) січня 1775 року на Болотяній площі в Москві.

Після страти Пугачова, степова вольниця вже ніколи не мала тої сили і влади, що раніше.

Thumb
Портрет Пугачова, намальований поверх портрета Катерини ІІ

Більшість документів пугачовської сторони, які могли б підтвердити, заперечити чи уточнити офіційну версію, не дійшли до нашого часу, оскільки їх свідомо знищила влада Російської імперії. Питаннями історії донського козацтва і пугачовської війни тривалий час займався поет Олександр Пушкін, що знайшло відображення в тому числі в написанні ним повісті «Капітанська дочка».

Українське коріння Пугачова

Thumb
Портрет Пугачова за ґратами

Батьківщина Пугачова, станиця Зимовійська, вперше згадується як містечко Зимовійко у списку донських козацьких містечок 1672 року. Розташовувалася на правому березі середньої течії річки Дон, в Зимовому луці. У джерелах, що пов'язані з повстанням Пугачова, називається «малоросійською станицею». Повідомлення про «малоросійську станицю Зимовійську» трапляються у слідчих документах, які відносяться до розслідування повстання Пугачова 1773—1775 років, а саме в офіційному висновку Оренбурзької таємної слідчої комісії від 1774 року.

Місце, де цей нелюд на світ проник, є козацька малоросійська Зимовійська станиця.

Створюючи відповідний міф навколо імені Пугачова, спочатку імперська російська, а потім радянська влада, намагалися змалювати його типовим представником російського донського або уральського козацтва. Про українське походження згадував російський письменник Володимир Короленко у своєму нарисі «Пугачовська легенда на Уралі» 1900 року, а у радянські часи писав у своїй праці «Козацтво в селянській війні 1773—1775 рр.» історик Іонас Рознер (Львів, 1966 рік).

Примітки

Джерела

Література

Посилання

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.