Пузиков Олександр Юрійович

Олекса́ндр Ю́рійович Пу́зиков (1986—2019) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Олександр Пузиков
Старшина
Загальна інформація
Народження	8 травня 1986(1986-05-08) Нікополь
Смерть	24 травня 2019(2019-05-24) (33 роки) Торецьк
Військова служба
Роки служби	2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	-  «Айдар»
Війни / битви	Український контингент у Косові Російсько-українська війна Бої під Горлівкою (з 2017)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пузиков.

Життєпис

Народився 1986 року в місті Нікополь; закінчив Нікопольський професійно-технічний ліцей № 42 (за фахом електрозварника). В 2004—2013 роках проходив військову службу у в/ч А1314 «Е» міста Дніпро — на посадах водія, командира відділення, заступника командира взводу, старшини роти. Протягом 2008—2009 років — в складі Українського контингенту у Косові. Після звільнення з військової служби з 2013 по 2016 рік працював у 2-му ДПРЧ міністерства надзвичайних ситуацій (місто Дніпро, старший водій).

Повернувся на військову службу, 6 березня 2019 року підписав черговий контракт. Старшина, старший стрілець 1-ї роти 24-го батальйону «Айдар».

24 травня 2019-го загинув під час виконання службових обов'язків біля Торецька від осколкового поранення під час мінометного обстрілу. Того дня в передвечірню пору поблизу селища Шуми (Торецька міська рада) із напрямку окупованої Горлівки терористи протягом години випустили 13 мін калібру 120 та 82 мм й вели вогонь з АГС та ВКК^[2].

28 травня 2019 року похований у місті Нікополь, Центральне міське кладовище^[3].

Без Олександра лишилися мама, дружина та маленький син.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 19/2020 від 21 січня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4]