Пушкарьов Федір Степанович

Фе́дір Степа́нович Пушкарьо́в (25 червня 1908(1908-06-25) , Покровський повіт^d, Владимирська губернія  — 22 лютого 1978(1978-02-22) , Москва ) — радянський військовий діяч, льотчик, гвардії полковник. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Пушкарьов Федір Степанович
Народився	25 червня 1908(1908-06-25)  с. Орєхово, Покровський повіт[ru], Владімірська губернія, Російська імперія
Помер	22 лютого 1978(1978-02-22) (69 років)  Москва, СРСР
Поховання	Москва
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1954)
Учасник	громадянська війна в Іспанії, вторгнення СРСР до Польщі, радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Військове звання	полковник
Партія	КПРС (22 лютого 1978)
Автограф
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Києва» Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» Медаль «За Одру, Нису і Балтику»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пушкарьов.

Біографія

Народився 25 червня 1908(19080625) року в родині робітників в селі Орєхово, тепер місто Орєхово-Зуєво, Московська область, Росія. З 1919 по 1924 рік був пастухом в селі Осиновка Уфимської губернії. З 1925 по 1930 рік — учень столяра в місті Орєхово-Зуєво Московської губернії.

8 листопада 1930 року призваний до лав Червоної армії і направлений у 116-й артилерійський полк Московського військового округу в місто Моршанськ. З 2 січня по 15 вересня 1931 року навчався у полковій школі, після чого служив помічником командира взводу управління.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У грудні 1931 року направлений у Єйську військову школу військових льотчиків і льотних спостерігачів імені Сталіна, після закінчення якої в травні 1933 року призначений пілотом в 168-й корпусний авіаційний загін ВПС Українського військового округу в місті Конотопі. З січня 1934 року командував ланкою цього авіазагону.

У грудні 1936 року лейтенант Пушкарьов був переведений на ту ж посаду в 29-у швидкісну бомбардувальну авіаційну ескадрилью в місто Овруч.

З 25 травня 1937 року по 10 березня 1938 року знаходився в «урядовому відрядженні» в Іспанії. За мужність і героїзм у боях був нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

Після повернення в СРСР у травні 1938 року капітан Пушкарьов був призначений помічником і заступником командира 48-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку ВПС Київського особливого військового округу в місті Умань.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Уманській виборчій окрузі № 86 Київської області.

У липні 1938 року призначений командиром 33-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку в місті Біла Церква. На цій посаді з 17 вересня по 17 жовтня 1939 року брав участь в окупації Червоною армією Західної України і Західної Білорусі.

У період радянсько-фінської війни з 2 лютого по 13 березня 1940 року разом з полком брав участь в бойових діях на петсамському напрямі у складі ВПС 14-ї армії. Особисто здійснив 9 бойових вильотів, за що 7 травня 1940 року був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Напередодні німецько-радянської війни 33-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк входив в 19-у бомбардувальну авіаційну дивізію ВПС Київського особливого військового округу.

З початком німецько-радянської війни полк під командуванням полковника Пушкарьова вів бойові дії на Південно-західному фронті. Брав участь в прикордонній битві і Київській оборонній операції.

10 грудня 1941 року полковник Пушкарьов призначений командиром 19-ї бомбардувальної авіаційної дивізії. З 10 лютого 1942 року виконував обов'язки начальника управління 1-ї повітряної траси ВПС Червоної армії в місті Куйбишеві.

У липні 1942 року призначений командиром 284-ї бомбардувальної авіаційної дивізії. У кінці липня 1942 року дивізія увійшла до сформованої на Брянському фронті 15-ї повітряної армії і з осені здійснювала бойові завдання на воронезькому напрямі. У кінці листопада 1942 дивізія переформована в 284-у нічну бомбардувальну авіаційну дивізію. 30 березня 1943 року 284-а нічна бомбардувальна авіадивізія була перейменована у винищувальну.

У середині квітня 1943 року полковник Пушкарьов був призначений тво. командира новосформованої 315-ї винищувальної авіаційної дивізії. З 27 травня 1943 року командував 280-ю бомбардувальною авіаційною дивізією, що входила до складу 14-ї повітряної армії Волховського фронту.

У грудні 1943 року полковник Пушкарьов направлений на навчання на курси при Військовій академії командного і штурманського складу ВПС Червоної армії. Після їх закінчення в липні 1944 року призначений командиром 1-ї гвардійської змішаної авіаційної дивізії, перетвореної 11 листопада 1944 року в 16-у гвардійську винищувальну авіадивізію у складі 7-ї повітряної армії Карельського фронту.

У кінці січня 1945 року полковник Пушкарьов був переведений на посаду командира 327-ї бомбардувальної авіаційної дивізії, що входила до складу 5-го бомбардувального авіаційного Люблінського Червонопрапорного корпусу 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту. Особисто Пушкарьов здійснив 36 бойових вильотів, з них два на літаку «Бостон» на міста Данциг і Штеттін, де проходили найзапекліші бої.

Після війни продовжував командувати 327-ю бомбардувальною авіаційною дивізією до вересня 1946 року, потім був у резерві ВПС.

З лютого 1947 року командував 338-м окремим транспортним авіаційним полком 5-ї повітряної армії Одеського військового округу.

З травня 1947 року полковник Пушкарьов виконував обов'язки помічника командира з льотної підготовки 5-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 15-ї повітряної армії Прибалтійського військового округу. З серпня 1950 року командував 47-ю бомбардувальною авіаційною дивізією.

З вересня 1952 року по листопад 1954 року навчався у Вищій військовій академії імені Ворошилова.

У лютому 1956 року призначений інспектором Інспекції бомбардувальної авіації Головної інспекції Міністерства оборони СРСР.

7 травня 1956 року звільнений в запас. Помер 22 лютого 1978 року в Москві.

Звання

• гвардії полковник (25.04.1940)

Нагороди

• два ордени Леніна (29.12.1941, 30.12.1956)
• чотири ордени Червоного Прапора (03.11.1937, 02.03.1938, 07.05.1940, 15.11.1950)
• орден Суворова 2-го ступеня (29.05.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (10.03.1943)
• два ордени Червоної Зірки (01.03.1943, 06.11.1945)
• медаль «За бойові заслуги» (03.11.1944),
• медаль «За оборону Ленінграда» (22.12.1942)
• медаль «За оборону Києва» (21.06.1961)
• медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» (05.12.1944)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (09.05.1945)
• медаль «За взяття Кенігсберга» (09.06.1945)
• медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» (22.02.1949)
• медаль «За Одру, Нису і Балтику» (ПНР)

Посилання

• Каминский Олег. Пушкарев Фёдор Степанович [Архівовано 16 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Проза.ру». — 2018. — 31 січня. — Свідоцтво про публікацію №218013101925. (рос.)
• Пушкарев Федор Степанович. Гв. полковник 25.06.1908 Московская обл., г. Орехово-Зуево. Сводная картотека // Вебсайт «Подвиг народа». (рос.)
• Пушкарев Федор Степанович. Орден Красной Звезды. Гв. полковник __.__.1908 , Место службы: 284 авд 15 ВА ЗакФ. Награждение. 18.03.1943 // Вебсайт «Подвиг народа». (рос.)

Джерела

• Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь / В. П. Горемыкин и др. — М. : Кучково поле, 2014. — Т. 2. — С. 761–763. — ISBN 978-5-9950-0341-0. (рос.)
• Пушкарьов Федір Степанович : облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 60–61.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 63.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.