Пшенников Петро Степанович

Пшенников Петро Степанович (9 лютого 1895, Москва, Російська імперія — 28 грудня 1941, Орловська область, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1940). Загинув під час Другої світової війни.

Петро Степанович Пшенников
Пётр Степанович Пшенников
Народження	9 лютого 1895(1895-02-09) або 28 січня 1895(1895-01-28)  Москва, Російська імперія
Смерть	28 грудня 1941(1941-12-28) (46 років)  Орловська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Воронеж
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	піхота
Роки служби	1914-1917, 1918-1927, 1931-1941
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	142-га стрілецька дивізія, 36-й стрілецький корпус, 23-тя армія (СРСР), 8-ма армія (СРСР), Невська оперативна група, 3-тя армія (СРСР)
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: радянсько-фінська війна, німецько-радянська війна, Ленінградська оборонна операція, Битва за Москву
Нагороди

Біографія

Народився в Москві в міщанській родині. Учасник Першої світової війни, у Російській імператорській армії дослужився до підпоручика.

У 1917 році добровільно вступив до Червоної гвардії, а у 1918 році — до Червоної армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Спершу командував батальйоном, згодом — Окремим залізничним та 13-м стрілецькими полками. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після війни командував стрілецькими бригадою і полком, закінчив курси удосконалення командного складу при Військовій академії імені Фрунзе. У 1926-1927 роках — командир 29-ї стрілецької дивізії. У 1927-1931 роках знаходився в запасі.^[1]

У 1931-1937 роках служив у військах ППО Ленінграда, у 1937-1939 роках — начальник Ленінградських курсів удосконалення командного складу.

Друга світова війна

Із 19 серпня 1939 року — командир 142-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу. На чолі цієї дивізії брав участь у радянсько-фінській війні. Дивізія в боях з фінами показала себе чудово, дії командира були оцінені на найвищому рівні.^[1] Тож незабаром Пшенников отримав звання генерал-лейтенанта і став командиром 36-го стрілецького корпусу. 25 травня 1941 року призначений командувачем 23-ї армії Ленінградського військового округу.

На початку німецько-радянської війни продовжував командувати 23-ю армією на Карельському перешийку. Із 6 серпня по 1 вересня 1941 року командував 8-ю армією, брав участь в обороні Ленінграда. Із 22 вересня по 6 жовтня 1941 року командував Невською оперативною групою. Діяв невдало, тому був знятий з посади за наказом Жукова, який тоді командував Ленінградським фронтом.

Із 13 грудня 1941 року командував 3-ю армією на Брянському фронті. Але вже 28 грудня загинув, підірвавшись на міні. Похований у Воронежі.^[2]

Військові звання

• Полковник (1935)
• Комбриг (1939)
• Комдив (1 квітня 1940)
• Генерал-лейтенант (4 червня 1940)

Нагороди

• Орден Червоного Прапора (1921)
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1965, посмертно)
• Орден Червоної Зірки (1940)
• Медаль «XX років РСЧА» (1938)

Джерела

• Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с. — ISBN 5-86090-113-5.
• Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.70.