Пюпітр

Пюпітр  (фр. pupitre, від лат. pulpitum^[1] — підлога) — це підставка для нот (вмонтована в музичний інструмент, або в підлогу), а також настільна підставка для книг та зошитів. Пюпітр із нотами розташовується таким чином, щоб виконавцю було зручно читати ноти під час виконання композиції.

Підлоговий нотний пюпітр

Хоча пюпітр був відомий в Китаї з 200 р. до н. е., в Європі його почали активно використовувати з кінця XIV століття.

Для різних видів музики використовують різні пюпітри. За конструкцією поділяються на:

• декоративні, зазвичай, зроблені із деревини;
• цифрові, з механізмом автоматичного перегортання нот;
• складні металеві, найпопулярніші, за причини легкого транспортування;
• компактні — закріпляються безпосередньо на музичному інструменті, використовуються в оркестрах.
• обертовий пюпітр, винайшов Томас Джефферсон, президент США.

Як пюпітр можна використовувати будь-яку похилу поверхню для розміщення нот. Хоча ця функцію розподіляється між двома типами фурнітури: столик та безпосередньо підставка.

Пюпітр складається з поверхні, що поєднується із штативом через поворотний механізм, який дозволяє регулювати кут нахилу. Штатив регулює висоту. Все це дає змогу розмістити ноти в зручному положенні для читання виконавцем.

Музичний столик схожий на пюпітр, але має більшу поверхню, що підіймається на потрібну висоту. Пюпітр, на відміну, має поверхню достатньої тільки для розміщення нот.