Пясечно

Пясе́чно (пол. Piaseczno) — місто в Польщі, розташоване в Мазовецькому воєводстві, центр району Пясечно і місько-сільської ґміни Пясечно, в околицях варшавського району Урсинув, приблизно за 17 км на південь від центру Варшави. Згідно з даними Головного статистичного управління, на 31 грудня 2021 року в місті проживало 51 979 жителів.

Пясечно Piaseczno
Герб Прапор
Основні дані
52°04′ пн. ш. 21°01′ сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Мазовецьке воєводство
Столиця для	Q9271735? і Q9271983?
Магдебурзьке право	1429
Площа	16,22 км²
Населення	42378 (2011)[1]
· густота	2415 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими	Гуадіс, Ла-Кальметт, Ґурджаані[3]
Телефонний код	(48) 22
Часовий пояс	UTC+1[4] і UTC+2[4]
Номери автомобілів	WPI
GeoNames	762423
OSM	↑336137 ·R (Ґміна П'ясечно)
SIMC	0921438
Поштові індекси	05-500
Міська влада
Вебсайт	piaseczno.eu
Мапа
Пясечно у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про Пясечно як село відноситься до 13 століття і це одне з найстаріших міст Мазовії. Свою назву воно отримало від розташування на піщаному ґрунті на березі річки Озерка. У середні віки це було княже село, розташоване на шляху між Варшавою та Черськом. Це стратегічне розташування призвело до того, що 5 листопада 1429 року Пясечно отримало права міста згідно з Кульмським правом, наданим князями Вишогрудським, Цеханівським, Задрожмським, Черським і Варшавським Янушем I, званим Старшим.

Невдовзі Пясечно стало одним із місцевих ринкових центрів південної Мазовії, посередником в обміні товарами та послугами. Відбулися зміни в об’ємно-просторовому плануванні міста, центральною точкою якого стала ринкова площа. З XVI століття і до 1964 року це було традиційне місце для ярмарків і базарів.

Акт про надання прав міста було підтверджено 1461 року. На той час місто мало ремісничо-сільськогосподарський характер. Динамічний розвиток ремесел і торгівлі спонукав княгиню Ганну Радзивілл надати місту Пясечно право проводити ярмарок і призначати базарний день 23 листопада 1513 року. Далі привілеї місту надали королева Бона, Анна Ягеллонка, Стефан Баторій, Ян II Казимир та Ян III Собеський.

У 1537 році місто стало королівською власністю і відтоді діяло як позаміське староство. Згідно з королівським даруванням від 1554 року, міщани отримали ділянки для садів поза межами забудови міста. Найбільшого розвитку Пясечно пережило в другій половині XVI ст., тоді воно налічувало близько 200 будинків і приблизно 1200 мешканців. Особливо добре розвивалося пивоваріння і винокуріння. У 1580 році єдиний, що існував до поділів, цех шевців, отримав королівський привілей від Стефана Баторія, пізніше підтверджений наступними польськими правителями. Місто було знищено численними пожежами на межі XVI-XVII століть. Цикл розвитку, розпочатий за часів Януша I Старшого, завершився шведською навалою в середині XVII століття. Вороги спалили Пясечно та садибу та господарство старости.

Місто повернуло свою славу в першій половині 18 століття. Пясецьким старостою був тодішній міністр Олександр Юзеф Сулковський, який збудував у місті королівську резиденцію. Його було безповоротно зруйновано під час повстання Костюшка. Також було перебудовано інтер'єр костелу св. Анни в стилі пізнього бароко 1736 року за проектом королівського архітектора Карла Фрідріха Пеппельмана молодшого.

Найбільша битва в історії ґміни відбулася 9 і 10 липня 1794 року під Ґолкувом. Польською стороною командував генерал Юзеф Зайончек, російською — генерал Іван Ферсен. Втрати склали 180 убитими, 136 пораненими і близько 100 зниклими безвісти. Місто було спалене, вціліли лише костел і будинки, що знаходилися в Заставі (за двома великими ставками, розташованими в центрі міста, завдяки чому пожежі не поширилися на південну частину Пясечно).

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][5]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	19975	4603	13528	1844
Жінки	22403	4335	13823	4245
Разом	42378	8938	27351	6089

Відомі люди

Уродженці

• Агнешка Дигант (1973) — польська актриса театру і кіно.
• Рафал Земкевич (1964) — польський письменник-фантаст.
• Павло Пясецький Яніна (1579—1649) —католицький релігійний діяч.
• Бартош Соцко (1978) — польський шахіст.

Померли

• Габріела Гурська (1939—2013) — польська письменниця-фантастка, журналістка та діяч «Солідарності».
• Вацлав Серошевський (1858—1945) — польський письменник, вчений-етнограф і революціонер.