Північно-Кавказька операція (1920)

Сили сторін

Більшовики

Кавказький фронт:
- 8-ма армія;
- 9-та армія;
- 10-та армія;
- 11-та армія;
- 1-ша Кінна армія;
- зведений кінний корпус.

Загальні сили: 48500 багнетів, 20600 шабель, 2400 кулеметів, 512 гармат, 10 бронепоїздів, 10 літаків. Командувач — Михайло Тухачевський^[1].

У тилу білогвардійців на чолі з Миколою Гикало були сформовані загони партизанів, що діяли на користь більшовиків.

Білогвардійці

Добровольча армія;
Донська армія;
Кубанська армія;
війська Північного Кавказу.

Загальні сили: близько 55000 багнетів і шабель, близько 2000 кулеметів, більше 400 гармат, 18 бронепоїздів, 31 бронемашина, 8 танків, 96 літаків. Командувач — Антон Денікін^[1].

Remove ads

Перебіг

Узагальнити

Перспектива

Перший етап (17 січня — 13 лютого)

Докладніше: Доно-Маницька операція (1920)

Сили Червоної армії просунулися на 40-100 кілометрів на лівому фланзі та вийшли до річки Манич^[2]^[3].

Другий етап (14 лютого — 2 березня)

Докладніше: Тихорєцька операція (1920) та Єгорлицький бій (1920)

Червона армія прорвала оборону білогвардійців на річці Манич, після чого було розгромлено основні кінні з'єднання Білої армії^[2].

11-та армія змогла вийти на рубіж Дивне — Кизляр^[3].

У білогвардійському тилу почалися повстання партизанів, які 24 лютого захопили Туапсе, а 11 березня об'єдналися у партизанську армію чисельністю близько 12 тисяч осіб.

29 лютого Червона армія захопила Ставрополь^[4].

Червона армія просунулася на 100 км, оточуючи Білу армію зі сходу.

Третій етап (3 березня — 7 квітня)

Докладніше: Кубано-Новоросійська операція, Туапсинська операція (1920) та Грозненська операція

16 березня Червона армія увійшла до П'ятигорська, 22 березня — до Майкопа, 24 березня — до Владикавказу, 27 березня — в Новоросійськ, 28 березня — в Хасав'юрт. Місцеві партизани на чолі з Миколою Гикало, що підтримували більшовиків, 17 березня взяли Грозний, а 27 березня — Буйнакськ^[2]^[3].

Після взяття Новоросійська Збройні Сили Півдня Росії Антона Денікіна були остаточно розгромлені^[4]. Частинам Добровольчої армії чисельністю близько 40 тисяч осіб вдалося переправитися з Новоросійська до Криму. Залишки Донської та Кубанської армій відступили до Туапсе і Сочі. Після взяття Петровськ-Порту (нині — Махачкала) 30 березня білогвардійський гарнізон покинув місто на пароплавах і відплив до Баку^[5].