Підзахаричі

Підзаха́ричі — село в Усть-Путильській сільській громаді Вижницького району Чернівецькій області України. Населення становить 443 особи.

село Підзахаричі
Підзахаричі (справа) і Сокільський хребет (вигляд з околиць перевалу Німчич) Підзахаричі (справа) і Сокільський хребет (вигляд з околиць перевалу Німчич)
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Тер. громада	Усть-Путильська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA73020170080071558
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	443
Поштовий індекс	59110
Телефонний код	+380 3738
Географічні дані
Географічні координати	48°12′30″ пн. ш. 25°7′34″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	464 м[1]
Водойми	р. Черемош
Місцева влада
Карта
Підзахаричі
Підзахаричі
Мапа
Підзахаричі у Вікісховищі

Історія

Засноване 1774 року. Територія, на якій пізніше заснували село входила до складу Київської Русі, пізніше — Галицько-Волинської держави. В часи середньовіччя перебувала у складі Молдовського князівства. У 1775 Габсбурги відібрали у ослабленої Османської імперії Буковину і до 1918 року село перебувало у складі Австрійської монархії як частина імперського краю Буковина.

З 28 листопада 1918 року село, як і весь буковинський край було окуповане Румунією. Водночас протягом 1918-1939 років село перебувало у прикордонній зоні Румунії та Польщі, кордон пролягав по річці Черемош.

З 1940 року у складі УРСР. Вже 1941 року румуни, як союзники Німеччини, тимчасово відновили свою окупаційну владу в селі.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	442	99.77%
російська	1	0.23%
Усього	443	100%

Відомі люди

• Харов'юк Данило Юрійович — український письменник;
• Колотило Ксенія Іванівна — українська майстриня-художниця.
• Продан Ісидор Савич – український і російський філософ.

Галерея

• 
  Дерев'яна церква Св. Василя 1876р.
• 
  Дерев'яна церква Св. Василя 1876р. Дзвіниця.
• 
  Дерев'яна церква Св. Василя 1876р.
• 
  Вигляд на долину Черемошу з подвір'я церкви Св. Василя