Підкоморій кременецький

Підкоморій кременецький — урядник земський у Кременецькому повіті Великого князівства Литовського та Королівства Польського Речі Посполитої, очільник кременецького підкоморського суду.

Історія та обов'язки уряду

Перші згадки про підкоморія кременецького відносяться до першої половини XV століття — часу, коли на Волині правив її останній князь Свидригайло Ольгердович. Так, 27 травня 1448 року Януш з Оринина, підкоморій кременецький, посвідчив поділ села Гусаківців (пол. Hussakowce)^[1]. Очевидно, цей уряд був уведений Свидригайлом і по його смерті 1452 року даний уряд був ліквідований.

Пізніше, уряд підкоморія кременецького був упроваджений 1566 року за дозволом, даним Сиґізмундом Авґустом на Віленському сеймі 21 грудня 1565 року і оформленим у другому Литовському статуті (Волинському)^[2]. Цей уряд у ієрархії «земських диґнітаріїв» Кременецького повіту був спочатку другим після маршалка, по зникненню останнього після 1589 року — найвищим^[3][4].

Підкоморій спочатку призначався великим князем одноосібно, з 1588 року король Речі Посполитої призначав підкоморія із чотирьох кандидатів, котрі обиралися шляхтою Кременецького повіту та повітовим сеймиком. Цю посаду мав право обіймати тільки шляхтич християнського віросповідання, який мав нерухомість у цьому повіті, тривалий час проживав на його території та знав право^[5]. Підкоморій мав бути особою досвідченою, добре знати межі повіту (їхній опис з королівською печаткою видавався йому королівською канцелярією)^[6]. При вступі на посаду новопризначений підкоморій складав присягу, входив до складу суду довічно. Він призначав собі помічників — коморника, мірника, писаря і копачів^[7].

Підкоморій розбирав земельні суперечки шляхти у кременецькому підкоморському суді, брав участь у розгляді справ у каптуровому суді (після 1572^[8]). До обов'язків підкоморія входило проведення розмежування спірних земель приватних шляхетських маєтків згідно з декретами й дорученнями земського суду, куди зверталися зацікавлені сторони. Він займався також розмежуванням і за відсутності конфліктної ситуації, зокрема проводив вимірювання ґрунтів, що розподілялися між спадкоємцями, фіксацію обводів під час купівлі-продажу земель тощо. За здійснення своїх функцій підкоморій отримував визначену Литовським статутом грошову винагороду^[9][7].

За конституцією сеймовою 1588 підкоморій мав надійно зберігати підкоморські книги, до яких записувалися земельні суперечки та постанови суду, як свої, так і попередників. Вони переховувалися у підкоморія до смерті або до часу переведення його на інший уряд, а далі передавалися на зберігання до архіву земського суду. Кожний наступний підкоморій починав нову, власну книгу^[7].

Список підкоморіїв кременецьких

Перша згадка:

• Януш з Оринина (1488)^[1].

Після запровадження уряду Литовським статутом^[10]:

• Олексій Білецький (1566). Був досить швидко позбавлений уряду через походження з-поза Великого князівства Литовського та нещодавнього набуття маєтків у Кременецькому повіті;
• Іван Патрикій Васильович Курозвонський (1566-1578);
• Адам Клемонтович Боговитин Козерадський (1578-1613);
• Ян Журавницький (1613-1641);
• Данило Єловицький (1641-1652);

Уряд був вакантним протягом 1652-1659 років.

• Стефан Ледуховський (1659-1672);

Уряд був вакантним протягом 1672-1683 років.

• Станіслав Цетнер^[pl] (1683-1692);
• Францішек Ледуховський (1692-1697);
• Станіслав Лєдуховський (1697-1724);

Уряд був вакантним протягом 1724-1739 років.

• Стефан Єло-Малинський (1739-1755);
• Петро Антоній Борша Жевєцький (Джевєцький, Деревецький)^[pl] (1755-1765);
• Миколай Юзеф П'ясковський^[pl] (1765-1785);
• Феліціян Борша Жевєцький (Джевєцький, Деревецький)^[pl] (1785-1794);
• Францішек Фортунат Рогозінський^[pl] (1794-1795).

Див. також

• Підкоморій
• Коморники
• Мірник