Підлюте

Урочище Підлюте — мальовнича та історична місцевість, розташована в гірському масиві «Ґоргани» Українських Карпат, біля села Осмолода Калуського району на Івано-Франківщині.

Підлюте
Вигляд на урочище Підлюте (близько 1930)
Офіційна назва	Урочище Підлюте
Країна	Україна
Адміністративна одиниця	Осмолода
Підлюте у Вікісховищі

Підлюте на карті

Дерев'яна церква Святого Іоана Предтечі (між 1910 та 1914)

Історія

Заснування та міжвоєнний період

Урочище Підлюте, розташоване в мальовничій гірській місцевості, не мало постійного місцевого населення. Історія якого як оздоровчого центру починається з 1809 року, коли митрополит Антін Ангелович вилікувався тут від ревматизму^[1]. Наприкінці XIX століття, на цьому місці був заснований комплекс «Кедрові палати», що слугував літньою резиденцією та оздоровчим центром для греко-католицьких митрополитів^[1][2][3][4].

Будівництво зініціював митрополит УГКЦ Сильвестр Сембратович, який у 1892 році купив шість гектарів Лютої гори^[5]. Він обрав це місце завдяки наявності мінеральних джерел. На їх основі для лікування та відпочинку облаштували три басейни: «Сильвестр», «Андрей» та «Тит». Для зручності оздоровлення аристократів з усієї Австро-Угорщини (згодом Польщі) до урочища проклали вузькоколійну залізницю Брошнів-Осмолода, яка нині повністю зруйнована^[1][2][3][4].

У Підлютому лікували шлункові недуги та ревматизм. До послуг відпочивальників були стрільниця, тенісні корти, купальня та райтшток. Щоліта урочище ставало місцем відпочинку для митрополита Андрея Шептицького. Він працював тут над Пастирськими посланнями, проводив духовні практики (сповідав вірян у кам'яному гроті кінця XIX ст., що був увінчаний хрестом) і лікував хворі ноги. Крім того, митрополит служив у місцевій дерев'яній церкві Святого Іоана Предтечі, яку пізніше знищили в радянський період^[1][2][3]. Також в урочищі літні вакації мали Володимир та Герміна Шухевичі, Теофіл Бережницький, Володимир та Дарія Старосольські^[4].

Влітку 1909 року тут познайомилися митрополит Андрей Шептицький і художник Олекса Новаківський. Зацікавившись талантом митця, владика став його покровителем і підтримував творчу діяльність Новаківського до кінця свого життя^[1][2][6].

У 1913 році видатний лікар Євген Озаркевич застерігав туристів, які бажали відвідати урочище Підлюте, писав, що «… той, хто бажає потрапити на лікування в Підлюте — повинен пам'ятати, що це не публічне місце, а виключна власність митрополита. І тільки тоді можна туди дістатись, якщо є на те воля митрополита…»^[2].

Під час Першої світової війни, внаслідок артилерійського обстрілу російськими військами під час Брусиловського прориву 1915 року, будівлі «Кедрових палат» зазнали значних руйнувань^[1][2].

Діяльність «Пласту»

У 1924–1925 роках старші пластуни проводили табори в урочищі Підлюте. Хлопці розташувалися у закинутій стайні «Кедрових палат» біля потоку Кам'янець, а дівчата таборували в будівлі санаторію^[2].

Табір для старших пластунів перемістився на гору Сокіл, розташовану за 3 кілометри від урочища Підлюте. Це місце було обрано через його природні особливості: негустий ліс і пласку вершину, що робило його зручним для таборування. Землю під табір надав митрополит Андрей Шептицький, передавши її у власність Львівському «Товариству опіки над молоддю». У 1926 році за підтримки митрополита, який надав необхідну деревину, майстри та пластуни звели чотири будинки-курені, стилізовані під традиційні гуцульські ґражди. З цього часу табори тут проводилися регулярно, двічі-тричі протягом кожного літнього сезону. Відомо, що в 1929 і 1930 роках табір відвідував митрополит Андрей Шептицький^[2][3].

Польська влада офіційно заборонила діяльність «Пласту» на своїй території 21 вересня 1930 року. Незважаючи на це, табір на горі Сокіл продовжував функціонувати до 1939 року, але вже як місце для проведення літніх виховних таборів для молоді, а не як пластова оселя. Нині українські пластуни знову організовують табори біля урочища Підлюте, продовжуючи традицію^[2].

Відбудова резиденції

Кедрова палата в 1928—1929 роках.

У 1930-х роках митрополит Андрей Шептицький ініціював відбудову резиденції. Для будівництва використовувалася місцева деревина — смерека. Винятком стала велика веранда, яку майстри виготовили з кедра як несподіваний подарунок для митрополита. Цей вчинок був особливо значущим, оскільки сам Шептицький ніколи не погодився б витрачати кошти на власний комфорт^[1][2].

У 1936 році часопис «Діло» писав про відновлену резиденцію: «Палата виглядає як золота бомбонера й вже вітає у своїх хоромах свого Коханого Гостя, що приїхав хоч трошки відпочити після непомірних трудів»^[2].

В урочищі здійснював полювання австрійський граф Пауль Пальфій фон Ердьодь(інші мови) (угор. Paul Pálffy von Erdöd). Він орендував мисливські угіддя, розташовані навколо «Кедрових палат»^[2].

Історичні моменти та життя урочища Підлюте зафіксовані на багатьох фотографіях, значна частина яких належить авторству Ярослава Коваля^[2][3][6]. Також у цій місцевості він сфотографував Олексу Новаківського, Ірину Вільде, брата митрополита Климентія Шептицького, генерала УГА Мирона Тарнавського та інших відомих особистостей^[3].

Радянський період

З приходом радянської влади хрест на гроті було замінено на скульптуру оленя. У цей період урочище стало місцем відпочинку та полювання для партійних діячів з Києва та Москви, зокрема Микити Хрущова, Петра Шелеста та Володимира Щербицького^[1][2]. У 1949 році «Кедрова палата» вперше знищена пожежею, але її відновили^[5].

У 1970-х роках, коли «Кедрові палати» слугували дачею голови Верховної Ради СРСР Миколи Підгорного, комплекс у 1978 році майже повністю згорів, але в 1987 році його відбудували^[1][2][3][5].

Сучасний стан

Мозаїка о. Євгена Андрухіва

За ініціативи єпископа Івано-Франківської єпархії УГКЦ Софрона Мудрого, який активно клопотав про повернення урочища Церкві, було розпочато процес відновлення «Кедрової палати». Завдяки його зустрічам із тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, у 1999 році було видано президентський Указ, що відновив історичну справедливість і передав Підлюте Івано-Франківській архієпархії УГКЦ. Нині тут діє Реколекційний центр імені Андрея Шептицького^[1][2][5][7].

У 2004 році комплекс був повністю відновлений. «Кедрову палату» реставрували, використовуючи ялицю та сосну. На місці старих фундаментів збудували церкву, яку, як і відновлену капличку-грот, оздобили мозаїкою з італійського каменю. Мозаїчні роботи виконав отець Євген Андрухів, який здобув відповідні навички під час навчання в Римі за сприянням владики Софрона Мудрого^[1].

Скульптуру кам'яного оленя, що нагадує про радянський період, залишили, але перемістили. На її місці встановили дерев'яний хрест і наріжний камінь, що символізують відродження митрополичої історії комплексу^[1].

З нагоди 150-річчя з дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького дорожні служби Рожнятівського району в посиленому режимі виконували ремонтні роботи на автодорозі Калуш-Осмолода^[8].