Підопригора Опанас Андронович

Опанас Андронович Підопригора (13 липня 1927, Леміщиха — 1 січня 2005) — український правознавець, доктор юридичних наук (з 1983 року), професор, академік Національної академії правових наук України (з 1992 року), Заслужений працівник освіти України (з 1992 року).

Опанас Андронович Підопригора
Народився	13 липня 1927(1927-07-13) Леміщиха
Помер	1 січня 2005(2005-01-01) (77 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	правник
Alma mater	Київський університет
Галузь	цивільне право римське право
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор юридичних наук
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «За взяття Берліна» Заслужений працівник освіти України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підопригора.

Біографія

Народився 13 липня 1927 в селі Леміщиці (тепер Жашківського району Черкаської області). Під час німецько-радянської війни, після окупації села, був призваний до лав Червоної Армії, в якій з березня 1944 року і до кінця війни брав участь у визволенні Варшави, у штурмі Берліна. Був нагороджений бойовими нагородами.

У 1952 році вступив на юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1957 році. Після закінчення навчання працював в цьому університеті до виходу на пенсію в 2003 році: з 1957 року він аспірант, пізніше — асистент, старший викладач, доцент, професор (з 1985 року). У 1962 році захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена проблемам права власності у Стародавньому Римі; в 1982 році захистив докторську дисертацію.

Протягом 1964–1973 років був заступником декана юридичного факультету, з 1987 по 1993 рік очолював кафедру цивільного права юридичного факультету.

З 1998 року — професор кафедри цивільного права Запорізького державного університету^[1].

Могила Опанаса Підопригори

Помер 1 січня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Праці

Коло наукових інтересів: римське приватне право, проблеми цивільного права України, правового забезпечення науково-технічного прогресу, права інтелектуальної власності України. Основні праці:

• «Правові питання створення і впровадження нової техніки» (1975);
• «Проблеми правового регулювання науково-технічного прогресу в СРСР» (1985);
• «Основи римського цивільного права» (1990);
• «Загальна теорія цивільного права» (1992);
• «Римське приватне право» (1997);
• «Право інтелектуальної власності України» (1998);
• «Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (2003);
• «Римське право» (2003) та інші.

Був одним з розробників проекту нового Цивільного кодексу України.