Піски-Радьківські

Піски-Радьківські — село в Україні, у Борівській селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 1800 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Піско-Радьківська сільська рада. Відстань до центру громади становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.

село Піски-Радьківські
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Тер. громада	Борівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63040050320022251
Облікова картка	Піски-Радьківські
Основні дані
Засноване	1794[1]
Населення	2507
Площа	8,533 км²
Густота населення	293,8 осіб/км²
Поштовий індекс	63832
Телефонний код	+380 5759
Географічні дані
Географічні координати	49°16′1″ пн. ш. 37°36′33″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	90 м
Водойми	Оскільське водосховище
Відстань до обласного центру	155 км
Відстань до районного центру	18,8 км
Найближча залізнична станція	Радьківські Піски
Відстань до залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	63801, Харківська обл., Ізюмський р-н, селище Борова, вул. Центральна, 1
Карта
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські
Мапа

Географія

Село Піски-Радьківські розташоване на кордоні з Лиманським районом Донецької області. Воно є на лівому березі Оскільського водосховища (річка Оскіл) в місці впадання в нього річки Карачови. Біля села на водосховищі велику затоку перегороджують декілька дамб. Поруч розташований великий лісовий масив — урочище Комарівська Дача (сосна). Через село проходить залізниця, станція Радьківські Піски.

Історія

Піски-Радьківські було засновано в другій половині XVIII століття.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Пісках-Радьківських та Маліївці — 176 людей^[2]. Тоді в селі базувалася українська повстанська організація «Головний Штаб Національно-Повстанських Військ», яка весною-літом 1933 року боролася з грабіжницькими хлібозаготівлями та готувалася до масового повстання на півдні Харківщини з метою повалення радянської влади та відновлення Україною незалежності^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Борівської селищної громади.^[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борівського району, Борівська селищна громада увійшла до складу Ізюмського району Харківської області.^[5]

В ході контрнаступу в Харківській області 25 вересня 2022 року, село було звільнено від російських окупантів

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2906 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1479 жінок^[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2488 осіб^[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Відсоток
українська	91,34 %
російська	8,42 %
білоруська	0,08 %
вірменська	0,04 %
молдовська	0,04 %
німецька	0,04 %

Економіка

• Нептун, база відпочинку ВАТ ХЗТД (нині у приватній власності).
• База відпочинку підприємства «Харківські обласні теплові мережі.
• ПСП «Піски-Радьківські».
• Піско-Радьківський психоневрологічний інтернат.
• Оскільське державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство.

Об'єкти соціальної сфери[9]

• Дитячий садок «Ромашка».
• Школа.
• Будинок інвалідів.

Пам'ятки

• Кургани бронзової доби (знищені сільськогосподарською діяльністю)
• Церква Вознесіння Господнього.

Відомі люди

• Муха Василь Миколайович (1988—2020) — командир відділення 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56 омпбр. Загинув під час ворожого обстрілу в зоні ООС у 2020 році.
• Саме сюди приїздив Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) та написав оповідання "Сом".

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область