Пітер С. Біґл

Пітер Соєр-Біґл (англ. Peter Soyer Beagle; нар. 20 квітня 1939) — американський письменник, прозаїк та сценарист, редактор, журналіст і музикант. Пише у жанрі фентезі, його найбільш відомий фантастичний роман — Останній єдиноріг (1968).

Пітер Біґл
Peter S. Beagle
Народився	20 квітня 1939(1939-04-20) (86 років) Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	США
Місце проживання	Девіс
Діяльність	письменник, сценарист, прозаїк-романіст
Alma mater	Університет Піттсбурга (1959) і Вища наукова школа Бронксуd
Знання мов	англійська[1]
Мова творів	англійська
Роки активності	1960 — тепер. час
Magnum opus	Останній єдиноріг
Конфесія	юдаїзм
Нагороди	Hugo Award 2006 Nebula Award 2007 World Fantasy Award for Life Achievement 2011 Damon Knight Memorial Grand Master Award 2018
Сайт: peterbeagle.com/index2.shtml
Пітер С. Біґл у Вікісховищі

Біографія

Пітер Біґл народився 20 квітня 1939 у Мангеттен, одному із п'яти міських округів (боро) у місті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, у США, у родині Ребеки Соєр з Борисоглєбська та Саймона Біґла з Окленду. Навчався в Вищій науковій школі Бронксу. У 1959 році Пітер навчався в Пітсбурзькому університеті де закінчив бакалавр. В 1960 написав перший роман «Прекрасна й затишна місцина». У 1961 році закінчив аспірантуру в університеті Стенфорда. Одружився 8 травня 1964 з Елейн Енід Нордін, проте розлучився у 1980. 21 вересня 1988 року одружився з Падмою Хеймаді, художницею та письменницею. Від першого шлюбу Пітер Соєр має трьох дітей, Вікторію Лінн Нордін, Калісу Нордін та Даніеля Нордіна^[2].

Сім'я

Наразі одружений з художницею Падмою Хеймаді та має трьох дітей від першого шлюбу, Вікторію, Калісу та Даніеля.

Відомі пращури Пітера:

• Ребека Соєр — мати, працювала вчителькою^[3].
• Саймон Біґл — батько, працював вчителем^[4].
• Рафаель Соєр — дядько, художник в жанрі реалізму^[5].
• Ісаак Соєр — дядько, художник в жанрі соціального реалізму^[6].
• Мозес Соєр — дядько, художник в жанрі соціального реалізму^[7].
• Абрахам Соєр — дід, вчитель, письменник^[8].
• Белла Соєр — бабуся, художниця^[9].

Бібліографія

Романи та повісті

• Прекрасна й затишна місцина (1960)
• Останній єдиноріг (1968)
• Ліла-перевертень (1974)^[10]
• Фантастичні світи П. С. Бігля (1978)
• Повітряний народ (1986)
• Пісня корчмаря (1993)
• Соната єдинорога (1996)
• Тасмін (1999)
• Танець для Емілії (2000)
• Чарівник вашого дружнього сусідства: пісні та ранні вірші (2006)
• Останній єдиноріг: Втрачена версія(2007)
• Дивні дороги (2008)
• Повернення (2010)
• Два серця (2011)
• Перший останній єдиноріг та інші початки (2012)^[11]
• Summerlong (2016)^[12]
• Одного разу в Калабрії (2017)^[13]
• Останній єдиноріг: Загублена подорож (2018)^[14]

Сценарії

• Голуб (1974)
• Найбільше, що ледь не сталося (1977)
• Володар перснів (1978)
• Останній єдиноріг (1982)
• Камелот (1998)
• Повість про Єгипет (1998)

Переклади українською

• «Одного разу в Калабрії» — Львів: Апріорі, 2022, 112 стор. ISBN 978-617-629-760-4. Переклала Анна Свередюк
• «Остання з однорогів», «Два серця». — Львів: Апріорі, 2024, 280 стор. ISBN 978-617-629-881-6. Переклав Олег Король

Премії

1987 — Міфопоетична премія, Народ повітря^[15].

1994 — Премія Локус, Пісня Корчмаря — найкращий фентезійний роман^[16].

2000 — Міфопоетична премія, Тасмін — премія за дорослу фентезі^[17].

2006 — Премія «Неб'юла», Два серця — за найкращий роман^[18].

2007 — WSFA Small Press Award, El Regalo^[19].

2018 — Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта^[20].

Номінації на премії

1979 — Премія Г'юго, Володар перснів — найкраща драматична презентація^[21].

1996 — Премія Локус, «Безсмертний єдиноріг» Пітера С. Бігля — найкраща антологія^[22].

1998 — Міфопоетична премія, Гігантські кістки. Премія Локус, Гігантські кістки — найкраща авторська збірка. Премія Локус, Носоріг, який цитував Ніцше та інші дивні знайомі — найкраща авторська збірка.

2008 — Премія Локус, Барренс Танці, Останній і єдиний, або Містер Московіц стає французом — найкраще оповідання.

2009 — Премія World Fantasy Award, Дивні дороги — за найкращу колекцію. Премія Локус, Король Пеллес Вірний — найкраще оповідання. Всесвітня премія фентезі, Дядько Хаїм і тітка Ріфке та Ангел — за найкращу новелу.