П'єр Морель (дипломат)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морель.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. П'єр Морель.

П'єр Жан Луї Ашиль Морель (фр. Pierre Jean Louis Achille Morel; нар. 27 червня 1944, Роман-сюр-Ізер, департамент Дром, Франція) — європейський і французький дипломат, випускник Національної школи адміністрації (Франція), випуск імені Томаса Мора (1971 рік).

П'єр Жан Луї Ашиль Морель
Pierre Jean Louis Achille Morel
П'єр Жан Луї Ашиль Морель
Спеціальний представник Європейського союзу з Центральної Азії
Нині на посаді
На посаді з	жовтень 2006
Прем'єр-міністр	Голова Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу
Спеціальний представник Європейського союзу по кризі в Грузії
Нині на посаді
На посаді з	вересень 2008
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Росії
1992 — 1996
Президент	Франсуа Міттеран (до 17 травня 1995), Жак Ширак
Прем'єр-міністр	П'єр Береговуа, Едуар Баладюр, Ален Жюппе
Попередник	Бертран Дюфурк
Наступник	Юбер Колен де Вердьєр
Народився	27 червня 1944(1944-06-27) (81 рік)  Роман-сюр-Ізер
Відомий як	дипломат
Країна	Франція[1]
Alma mater	Інститут політичних досліджень і Національна школа адміністрації (1971)
Батько	Андре Луї Морель (фр. André Louis Morel), хірург
Мати	Жанін Валерно (фр. Janine Vallernaud)
У шлюбі з	Ольга Морель, уроджена Базанофф (фр. Olga Basanoff)
Діти	Алексіс, Онисія і Адріян
Нагороди	Офіцер ордена Почесного легіону Командор ордена «За заслуги» (Франція) Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Навчання

• 1965 рік — випускник Паризького інституту політичних наук
• 1966 рік — диплом ступеня ліцензіата в області права (університет Парижа)
• 1969 рік — 1971 рік — навчання в Національній школі адміністрації, випуск імені Томаса Мора.

Французька дипломатична кар'єра

• З 1-го червня 1971 року — на дипломатичній роботі, займається в центральному апараті МЗС Франції військово-політичними питаннями і СРСР
• 1976 рік — 1979 рік — перший секретар, а потім другий радник посольства Франції в Москві, у тому числі виконує дипломатичні місії на території СРСР в Алма-Аті (Казахська Радянська Соціалістична Республіка), Фрунзе (Киргизька Радянська Соціалістична Республіка), Душанбе (Таджицька Радянська Соціалістична Республіка), Ташкенті (Узбецька Радянська Соціалістична Республіка) і Ашхабаді (Туркменська Радянська Соціалістична Республіка), столицях нинішніх незалежних Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану. Туркменістану
• 1979-1981 — залишаючись в кадрах МЗС, робота як спеціального референта з регіональних і соціальних питань в Генеральному секретаріаті Міжміністерського комітету з європейських питань при прем'єр-міністрі Франції.
• 1981-1985 рік — після обрання Франсуа Міттерана 10 травня 1981 року президентом республіки, П'єр Морель, залишаючись в кадрах МЗС, переведений на роботу в апарат президента Франції як референт і пізніше — технічний радник з підготовки європейських самітів і зустрічей «Сімки» на вищому рівні, а також з військово-політичних питань^[2].
• До 1985 — 1986 — робота в центральному апараті МЗС Франції: директор політичного департаменту. У рамках роботи Політичного комітету бере участь у переговорах по Люксембурзькому договору.
• 1986-1989 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції на конференції з роззброєння в Женеві (Швейцарія).
• 1989 — Після Паризької конференції по забороні хімічної зброї в січні 1989 року, обраний головою спеціального комітету по переговорам з підписання Конвенції про заборону хімічної зброї.
• Липень 1990 — призначений керівником французької делегації у Віденському підготовчому комітеті з організації саміту ОБСЄ в Парижі в листопаді 1990 року, на яких була прийнята «Паризька хартія для нової Європи».
• 1991–1992 — дипломатичний радник Президента Французької Республіки Франсуа Міттерана, бере участь у переговорах щодо укладення Маастрихського договору.
• 1992-1996 — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Росії і за сумісництвом в Монголії, Таджикистані. Туркменістані, Молдові, Грузії і Киргизстані. Регулярно відвідує зазначені країни і зустрічається з їх вищим керівництвом.
• 1996-2002 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції в Пекіні, регулярно відвідував найвіддаленіші райони Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район, Тибет).

• 2002-2006 — Надзвичайний і повноважний Посол Франції при Святому Престолі.
• 2005—2006 — робота в центральному апараті МЗС: в міністерському Центрі аналізу та прогнозування, а також виконуючи функції посла зі спеціальних доручень в Мінській групі по Нагірному Карабаху на рівні заступників міністрів закордонних справ (в Баку і Єревані), керівника французької делегації на Конференції з євроазіатської енергетичної безпеки в Тбілісі і на міжконфесійній зустрічі в Ларнаці.

Міжнародна дипломатична кар'єра в Європейському Союзі

• З 2006 по 2012 — виділений Францією в розпорядження Європейського Союзу, є Спеціальним представником Європейського союзу з Центральної Азії (фр. Représentant spécial de l'UE pour l'Asie centrale) зі штаб-квартирою в Брюсселі
• З 2008 за сумісництвом виконує функції Спеціального представника Європейського союзу по кризі в Грузії зі штаб-квартирою в Брюсселі (фр. Représentant spécial de l'UE pour la crise en Géorgie)^[3][4]
• З травня 2015 призначений керівником політичної групи тристоронньої контактної групи (у рамках «мінського процесу»). З вересня 2015 з'явилася інформація про появу «плану Мореля»^[5].

Громадська і наукова діяльність

• Член Міжнародного інституту стратегічних досліджень в Лондоні.

Знання іноземних мов

• П'єр Морель, крім французької, володіє німецькою, англійською, італійською і російською мовами.
• Має базові знання китайської мови.

Нагороди

• Офіцер ордена Почесного легіону (16 квітня 2006 року)^[6]
• Командор ордена «За заслуги» (Франція) (14 травня 2010 року)^[7]
• Кавалер Великого хреста ордена Пія IX (Святий Престол, 16 жовтня 2004)^[8]
• Орден «Данакер» (Киргизія, 7 вересня 2011 року) — за великий внесок у зміцнення співробітництва між народами, у розвиток науки, освіти і культури^[9]

Цікаві факти

Працюючи у першому довгостроковому закордонному відрядженні в Москві в 1976—1979 роках, П'єр Морель познайомився і одружився зі своєю колегою з посольства Франції в СРСР Ольгою Базанофф, француженкою російського походження, з якою вони обвінчалися в православному храмі Іоанна Воїна на Якиманці^[10].

Сім'я

• Батько — Андре Луї Морель (фр. André Louis Morel), хірург
• Мати — Жанін Валерно (фр. Janine Vallernaud)^[11]
• Дружина — Ольга Морель, уроджена Базанофф (фр. Olga Basanoff) (Базанова). Має дипломи Паризького інституту політичних наук, французької Національної школи східних мов (російська мова) і Гарвардського університету в США (1977—1978, китайська мова)^[12]. Французький кар'єрний дипломат, на дипломатичній роботі з грудня 1967: третій секретар посольства в Пекіні (1967—1970 рр.), Другий секретар посольства в Будапешті (1970—1972 рр.), перший секретар, а потім другий радник посольства в Москві (1973—1979 рр.), перший радник, заступник постійного представника Франції при штаб-квартирі ООН в Женеві, 1989—1991 рр. Має ранг Надзвичайного і повноважного посла Французької Республіки.
• Діти:
  • Старший син — Алексіс.
  • Дочка — Аніссія. У 2010 році, як і батько, закінчила ЕНА, випуск імені Еміля Золя^[13] Одружена із Томом Туґендгатом, кандидатом у прем’єр-міністри Британії у 2022 році.
  • Молодший син — Адріян.

Див. також

• План Мореля
• Збройний конфлікт в Південній Осетії (2008)
• Філіп Лефор