Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Радзинський Едвард Станіславович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Радзинський Едвард Станіславович
Remove ads

Е́двард Станіславович Радзінський (23 вересня 1936(1936-09-23) Редагувати інформацію у Вікіданих, Москва Редагувати інформацію у Вікіданих) — радянський і російський письменник, драматург, телеведучий, сценарист. Відомий своїми біографічними дослідженнями. Автор низки популярних книг з історії Росії, виданих великими західними видавництвами, які стали світовими бестселерами.

Едвард Радзінський
Эдвард Радзинский
Thumb
Едвард Радзінський у 2013 році
Едвард Радзінський у 2013 році
Дата народження23 вересня 1936(1936-09-23) (88 років)
Місце народженняМосква,  СРСР
Громадянство Росія[1] 
Alma materМосковський історико-архівний інститутd (1959) 
ВчителіЗімін Олександр Олександрович 
Професіяактор, сценарист, драматург, письменник, ведучий, телеведучий, історик 
Кар'єраз 1955 до сьогодення
Напрямфольк-гісторі
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
Срібна кнопка YouTube

ТЕФІ

Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро»d

IMDbID 0705951
Офіційний сайт
 Радзинський Едвард Станіславович у Вікісховищі 
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Едвард Радзінський народився в сім'ї драматурга Станіслава Радзинського. Закінчив Московський історико-архівний інститут.

У 1958 році на сцені Московського театру юного глядача була поставлена ​​перша п'єса письменника — «Мрія моя … Індія», присвячена Герасиму Лебедєву, першому російському вченому-індолог і просвітителю. Дипломна робота Едварда Радзинського також була присвячена Герасиму Лебедєву. Згодом її опублікували в журналі «ЮНЕСКО-інформейшн» багатьма мовами[2][3].

Широка популярність прийшла до Радзінського після того, як Анатолій Ефрос поставив у Театрі імені Ленінського Комсомолу його п'єсу «104 сторінки про любов». Ця драма лягла в основу фільму «Ще раз про любов» (1968) з Тетяною Дороніною і Олександром Лазарєвим у головних ролях.

З цього моменту практично всі п'єси Едварда Радзинського здобували популярність. Їх часто ставили в театрах СРСР і за кордоном. Також письменник працював для кіно, у вісімдесяті роки почав працювати на телебаченні в жанрі телерозповідей.

У дев'яності роки Радзінський почав писати прозові твори про великих особистостей. Вважається одним із видних представників жанру фолк-хісторі[4]. Його книги «Сталін» і роман про Миколу II та Олександра II стали бестселерами в усьому світі. Останній його роман «Сталін: життя і смерть» не поступається за популярністю попереднім. Вистави за його історичною трилогією «Лунін», «Бесіди з Сократом» і «Театр часів Нерона і Сенеки» були поставлені в театрах різних країн.

В останні роки зміцнив свою популярність як автор популярних історико-публіцистичних книг про трагічні періоди російської та світової історії, про великих історичних особистостей. Ці книги надруковані в найбільших світових видавництвах: Double Day, Simon and Schuster, Bertelsman, Mondadory, Norsted, WSOY, NHK, Hodder and Stoughton, перекладені англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, португальською, грецькою, данською, польською, фінською, шведською, івритом та іншими мовами. Першим читачем американського видання біографії Олександра II став президент Буш.

Remove ads

Родина

Син Олег (нар. 1958) — колишній учасник дисидентського руху, політичний ув'язнений, письменник[5], голова ради директорів компанії «Рамблер МедіаГрупп»[6].

Примітки

Бібліографія

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads