Радянські репресії громадян довоєнної Польщі (1939—1946)

Внаслідок німецького та радянського вторгнення в Польщу у вересні 1939 року територію Польщі поділили між собою нацистська Німеччина та Радянський Союз. Обидві держави вороже ставилися до польського суверенітету, польської культури та поляків, та мали на меті їхнє знищення.^[1] Нацистська Німеччина та Радянський Союз координували свої дії щодо Польщі аж до операції «Барбаросса», що добре видно з чотирьох конференцій гестапо-НКВС, де окупанти обговорювали плани протидії польському руху опору та майбутнього знищення Польщі.^[2] Існують лише невеликі суперечки, чия політика була жорстокішою — радянська чи нацистська.^[3][4]

Після вторгнення Радянський Союз перестав визнавати Польщу як державу.^[5][6] До червня 1941 року було заарештовано та ув'язнено близько 500 тисяч польських громадян включно з представниками влади, військовими та іншими «ворогами народу» — священниками, вчителями та іншими. Постраждав кожен десятий дорослий чоловік. Попри це були великі групи польських громадян, переважно єврейська молодь та українські активісти, які побачили в радянському вторгненні можливість узяти більшу участь у політичному та громадському житті, ніж їм це вдавалося досі. Їхній ентузіазм із часом згас, оскільки стало зрозуміло, що радянські репресії однаково спрямовані проти всіх груп незалежно від їхньої ідеологічної позиції.^[7]

Було підраховано, що під час радянської окупації загинуло щонайменше 150 тисяч польських громадян.^[8][9]

Див. також

• Радянська анексія західноукраїнських земель
• Табори НКВС для польських військовополонених
• Антикомуністичне повстання у Польщі (1944–1953)
• Депортація поляків
• Депортації поляків з території Української РСР
• Польська операція НКВС