Радіаційна хімія

Не плутати з радіохімією.

Радіаці́йна хі́мія — розділ хімії високих енергій, що у свою чергу є розділом фізичної хімії. Термін вперше запроваджено 1945 року Мілтоном Бертоном^[en][1].

Радіаційна хімія описує хімічні процеси, що викликаються іонізуючим випромінюванням на речовину. Випромінювання (частинки), що бере участь у реакціях, має енергію збудження чи кінетичну енергію, що часто перевищує не тільки теплову енергію, але й енергію хімічного зв'язку (саме тому радіаційна хімія входить до складу хімії високих енергій)^[1][2]. Процес дисоціації молекул під впливом опромінення називається радіолізом.

Важливим розділом радіаційної хімії виступає радіаційна хімія води, оскільки дія опромінення на біологічні об'єкти опосередкована іонізацією молекул води з утворенням високоактивних іонів: гідратованого електрона й гідроксонію H₃O⁺.