Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Раймісто
село в Рожищенському районі Волинської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Раймі́сто — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Доросинівської сільської громади. Населення становить 235 осіб.
Село має давню історію, пов'язану з князівським родом Воронецьких, та свого часу мало статус містечка. У XX столітті Раймісто стало ареною запеклих боїв під час Першої світової війни, зокрема Брусиловського прориву.
Remove ads
Назва
Назва села є складною і походить від поєднання слів «рай» та «місто».[1] Історик Сергій Янішевський зазначає, що до 1963 року існували гіпотези про зв'язок Райміста з літописним містом Рай, княжою резиденцією XII–XIII століть, однак археологічних підтверджень цьому не знайдено.[2]
Місцева поетеса Юлія Омельчук передає народну етимологію назви у віршованій формі: «Христос як по землі ходив, то клаптик раю уділив. А як на небо відлітав, Раймісто — так його назвав. Дорослі знають і малі — то клаптик раю на землі».[3]
Remove ads
Географія
Село розташоване на правому березі річки Стохід.[2] Через село також протікає річка Бистриця, яка є правою притокою Стоходу.[4]
Історія
Узагальнити
Перспектива
Археологічні знахідки
На території села та його околиць виявлено низку археологічних пам'яток. У 1967 році археолог Ірина Русанова відкрила ранньослов'янське поселення VI–VIII століть на правому березі Стоходу.[2][5]
Археологічні розвідки, проведені наприкінці 1980-х років Віталієм Коноплею, виявили:
- За 2 км на південь від села в урочищі Ямне — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду XI–XII ст. площею 1 га.
- За 1,5 км на північний схід в урочищі Шолобини — багатошарове поселення культур гребінцево-накольчастої кераміки, кулястих амфор, стжижовської, тшинецько-комарівської, ранньослов'янського часу та давньоруського періоду X–XII ст. площею 2 га.[2]
У складі Речі Посполитої
Перші згадки про населений пункт на місці сучасного села з'являються наприкінці XVI століття. У 1596 році згадується село Райволя як власність князя Матуша Войнича Воронецького.[2]
У березні 1597 року князь Матуш Воронецький скаржився в Луцькому гродському суді на напад шляхтича Яна Цимінського «на местечко наше прозываемое Райгород над рекою Стоходом, в котором ся тепер воля от нас на кгрунте нашом властном садит почала». Це свідчить, що осадження (заснування) містечка тільки розпочалося. Як новоосаджене містечко воно згадується також у 1606 і 1609 роках.[2]
Раймісто залишалося у власності роду Воронецьких. У 1629 році з частини Райміста князь Михайло Воронецький платив податки з 64 димів (господарств). У квітні та серпні 1638 року в містечку сталися великі пожежі, що знищили 19 та 16 будинків відповідно.[2]
Під час Національно-визвольної війни містечко зазнало значних руйнувань. У 1649 році воно вже згадується як село, а кількість димів у володіннях Воронецьких (Раймісто, Ясенівка, Тристень) скоротилася з 41 до 30 через «спустошення так през огонь, яко и през постинане людей, других поумеране». До 1655 року кількість димів у містечку зменшилася до 8.[2] Свій міський статус Раймісто остаточно втратило в середині XVII століття.[2]
Згідно з переписами єврейського населення, що входило до Кисилинського кагалу, в 1765 році в Раймісті проживало 5 євреїв, а в 1790 — 8.[2]
У складі Російської імперії
Після третього поділу Речі Посполитої Волинь увійшла до складу Російської імперії. На початку XIX століття Раймісто належало підчашому Петру Грималі, а згодом перейшло у власність майора Ксаверія Шанцебаха та його нащадків.[2]
У 1867 році, після скасування кріпацтва, було укладено угоду про викуп земельних ділянок селянами Райміста у поміщиці Евеліни Шанцебах.[2]
Наприкінці XIX століття в селі було 34 доми та 217 жителів, діяли дерев'яна церква та водяний млин.[6] Станом на 1906 рік село входило до Щуринської волості Луцького повіту Волинської губернії. У селі було 36 дворів та 255 мешканців.[7]
Перша світова війна
Влітку 1916 року село опинилося в епіцентрі боїв Брусиловського прориву на річці Стохід. 28 липня після тривалої артилерійської підготовки в наступ на Раймісто пішли частини російської імператорської гвардії, зокрема Преображенський лейб-гвардії полк.[8] Гвардійці потрапили під нищівний кулеметний вогонь і зазнали величезних втрат у болотяній місцевості.[9] Ці бої увійшли в історію як «Стохідська м’ясорубка», внаслідок якої елітні частини російської армії були фактично знищені.[9][8] Під час боїв згорів старовинний Хрестовоздвиженський храм.[2]
У складі Польської Республіки (1921—1939)
У міжвоєнний період село входило до складу ґміни Щурин Луцького повіту Волинського воєводства.[10] У 1927 році село стало місцем розкриття вбивства: сліди одного зі злочинців, який кульгав на праву ногу, привели поліцію з сусідньої Ясенівки до хати Тіта Яворського в Раймісті.[11]
У 1930-х роках урядом Польщі було реалізовано масштабний проєкт меліорації. У його рамках проводилося будівництво каналу Раймісто-Кіяж довжиною майже 20 км для осушення басейну річки Стохід.[12] У 1938 році в селі було завершено процес консолідації (сцалення) земель.[13]
Радянський період
Після входження Західної України до складу УРСР село було підпорядковане Вітонізькій сільській раді. В селі було створено колгосп ім. 50-річчя Жовтня.[14] Пізніше село входило до Немирської сільської ради.[15]
Відновлення незалежності України
На Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 року щодо збереження СРСР мешканці села продемонстрували один із найвищих показників у районі: 84,8% проголосували «за» збереження оновленого Союзу.[16]
Російсько-українська війна
Під час повномасштабного російського вторгнення жителі села стали на захист України. Серед загиблих героїв:
Remove ads
Релігія
Узагальнити
Перспектива
Здавна в селі існувала церква. У XVII–XVIII століттях Хрестовоздвиженська церква в Раймісті згадується як греко-католицька (уніатська) парафія.[2][20] У 1705 році під час візитації храм описували як «дуже слабкий, недоглянутий, дірявий».[2]
Після входження Волині до Російської імперії почався процес переведення парафії на православ'я, який зустрів опір місцевих жителів. У 1797 та 1799 роках вони виганяли православних священиків із храму.[2]
У 1800 році коштом поміщика Шанцебаха було збудовано нову дерев'яну церкву, також Хрестовоздвиженську.[2] У храмі зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. За легендою, вона з'явилася на кленовому дереві на краю села, і зняти її змогла лише донька поміщика Гримали. На місці явлення спершу збудували каплицю, а потім і церкву. Ікона вважалася цілющою, біля неї залишали милиці зцілені каліки. У 1890 році ікону тимчасово перевозили до Луцька під час візиту царя Олександра ІІІ.[2] Стара дерев'яна церква згоріла під час боїв Першої світової війни у 1916 році.[2]
Сучасний Свято-Різдво-Богородичний храм було збудовано пізніше. 15 травня 2022 року релігійна громада села на загальних зборах (80 голосів «за») ухвалила рішення про вихід з підпорядкування УПЦ (МП) та приєднання до Православної церкви України.[21]
Remove ads
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 240 осіб, з яких 105 чоловіків та 135 жінок.[22]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 235 осіб.[23]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[24]
Соціальна сфера
У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).[25]
Інфраструктура
Через село проходить автобусний маршрут «Вітоніж — Луцьк».[26]
Відомі люди
- Юлія Омельчук — місцева народна поетеса, авторка численних віршів на різноманітну тематику, які тримає в пам'яті і не записує.[3]
Галерея
Братська могила воїнів Першої світової війни
В'їзд в село Раймісто
Перехрестя в селі Раймісто
Вид на річку Стохід поблизу села Раймісто
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads