Райнер Кессельрінг

Райнер Кессельрінг (нім. Rainer Keßelring; 7 грудня 1934, Бад-Кіссінген — 25 вересня 2013, Берг) — німецький юрист, доктор права.

Райнер Кессельрінг
Народився	7 грудня 1934(1934-12-07)  Бад-Кіссінген, Нижня Франконія, Баварія, Німецький Райх
Помер	25 вересня 2013(2013-09-25) (78 років)  Aufkirchend, Берг, Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	правник
Alma mater	Тюбінгенський університет
Знання мов	німецька
Членство	Corps Rhenania Tübingend
Нагороди	Орден Ізабелли Католички (Іспанія) Кавалер ордена За заслуги перед ФРН

Біографія

Син морського будівельного радника, дипломованого інженера Курта Кесельрінга і його дружини Ірмагрд, уродженої Кремер. Батько Райнера загинув в авіакатастрофі 6 жовтня 1935 року. Пізніше його усиновив двоюрідний дядько, генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінг.

Кессельрінг склав іспит з усного перекладу з іспанської мови в школі перекладачів Регенсбурга. В 1950/51 відвідував середню школу у Вільямстауні. Він також навчався у коледжі Вільямс. У липні 1952 року склав випускні іспити в середній школі Каролінум в Ансбасі. Він почав вивчати право в Тюбінгенському університеті і 2 серпня 1952 став активним членом корпусу Ренанія^[1]. 27 лютого 1954 року перейшов в Лозаннський і Боннський університети. В 1956 році склав перший державний іспит з юриспруденції, після чого працював юристом-стажером у окружному суді Ансбаха^[2]. Восени 1959 року здобув докторський ступінь на факультеті права та політології Боннського університету^[3].

Після складання іспиту на асесора в Мюнхені в 1960 році працював у Баварському адміністративному суді в Мюнхені, в окружному управлінні Мюнхена та в Міністерстві внутрішніх справ Баварії. В 1965 році перейшов на федеральну службу. В 1968 році вступив у генеральне консульство в Гонконгу. В 1970—1973 роках — радник посольства Німеччини в Токіо. В 1975 році переведений в посольство Німеччини в Парижі^[4]. В 1977 році приєднався до Федерального управління майном. З 1980 року працював у посольстві Німеччини в Мадриді. В 1984 році повернувся в Федеральне управління майном. Того ж року вступив у БНД, в 1991 році очолив 4-й відділ (Адміністрація та центральні завдання). В 1996 році тодішній канцлер Гельмут Коль призначив його віцепрезидентом БНД. В серпні 1998 року вийшов на пенсію.

Сім'я

2 вересня 1967 року одружився з перекладачкою баронесою Йоганною Ренатою фон Лоцбек (1935–2017), дочкою оберстлейтенанта барона Ойгена фон Лоцбека (1882–1942), чемпіона літніх Олімпійських ігор 1928, та його другої дружини Емми, уродженої графині цу Кастелль-Кастелль (1907–2004). У пари народились 3 дітей, зокрема історик Агілольф Кессельрінг.

Звання

• Урядовий асесор (1960)
• Урядовий радник (1961)
• Старший урядовий радник (1966)
• Радник посольства 1-го класу (1975)^[4]
• Урядовий директор (1977)
• Старший урядовий директор (1984)

Нагороди

• Орден Вранішнього Сонця 3-го класу (Японія; 1974)
• Орден «За заслуги» (Франція) (1978)
• Магістральний лицар Мальтійського ордену
• Орден Ізабелли Католички, командорський хрест (Іспанія; 1989)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», лицарський хрест (16 липня 1989)