Райчинець Анатолій Васильович

Анато́лій Васи́льович Ра́йчинець (24 грудня 1979 р., с. Поляна Свалявського району Закарпатської області) — заступник Генерального секретаря Українського Біблійного Товариства. Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Анатолій Васильович Райчинець
Народився	24 грудня 1979(1979-12-24) (45 років) Поляна, Свалявський район, Закарпатська область, Україна
Громадянство	Україна
Alma mater	Закарпатський державний університет
Науковий ступінь	Кандидат філософських наук
Заклад	Українське біблійне товариство
Посада	Заступник генерального секретаря Українського Біблійного Товариства
Конфесія	П'ятдесятництво
Батько	Василь Федорович Райчинець
У шлюбі з	Вікторія Вадимівна Тищенко
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня · Пам'ятний знак "26 артилерійська бригада" · Годинник від прем'єр-міністра України · Почесний нагрудний знак від Головнокомандувача ЗСУ "За сприяння війську"
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райчинець.

Біографія

Народившись у християнській багатодітній родині священнослужителів, із дитинства спостерігав, як батько (Райчинець Василь Федорович) та дід (Райчинець Федір Федорович, репресований 1951 р.) у ті суворі часи радянського режиму звершували служіння в протестантській євангельській церкві. Перед закінченням школи 1995 р. прийняв святе водне хрещення в Українській Євангельській Церкві.

З 1996 по 1999 рр. навчався у богословській семінарії «Смірна» в Норвегії (м. Тенсберг), здобувши освіту за спеціальністю «Практичне богослов'я». 2006 р. закінчив Закарпатський державний університет, здобувши ступінь магістра з країнознавства та перекладача іноземних мов. В 2014 році закінчив Академію Об'єднаних Біблійних Товариств (UBS Academy of Leadership & Management) для керівників вищої ланки. В 2017 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Концептуальні основи християнсько-мусульманського богословського діалогу».

Одружений із Вікторією Вадимівною Тищенко. Разом виховують двох дітей.

Служіння

З 1999 по 2006 рр. звершував служіння керівника молодіжного відділу в Українській Євангельській Церкві.

У 2008 р. був рукопокладений на служіння в церкві та прийняв сан проповідника. З 2012 р. є відповідальним за зовнішні зв'язки Української Євангельської Церкви та членом її Ради.^[1]

З 2001 р. працює в Українському Біблійному Товаристві (УБТ). Спочатку на посаді менеджера відділу зовнішніх відносин при Західному регіональному відділенні, а з 2005 р. очолив відділ зовнішніх відносин УБТ по всій країні. Одночасно зі служінням у вищезгаданому відділі з 2007 р. є уповноваженим представником Об'єднаних Біблійних Товариств (United Bible Societies) у країнах Центральної Азії. За рішенням Центрального правління УБТ з квітня 2008 р. займає посаду заступника Генерального секретаря УБТ.^[2]

З 2003 р. є членом секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Є автором книги про керівників протестантських євангельських конфесій «Воздвигнутые Богом».

З 2019 р. є пастором Української Євангельської Церкви «Храм Христа Спасителя» в місті Києві.^[3]

Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІ (2025 р.)^[4] і ІІІ ступеня (2018 р.)^[5].

Нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, відзнакою «За служіння Богу і Україні» Духовного Управління Капеланів, іменним годинником від Президента України, годинником від прем'єр-міністра України, пам'ятним знаком 26 артилерійської бригади, почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача ЗСУ «За сприяння війську».