Ральф Рангнік

Ральф Рангнік (нім. Ralf Rangnick, нар. 29 червня 1958, Бакнанг) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 29 листопада 2021 року і до завершення сезону 2021/2022 — головний тренер англійського клубу «Манчестер Юнайтед».

Ральф Рангнік
Ральф Рангнік
Особисті дані
Народження	29 червня 1958(1958-06-29) (67 років)
	Бакнанг, ФРН
Зріст	1.81м[1]
Громадянство	Німеччина
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976–1979 «Штутгарт» II  ? (?) 1979–1980 «Саутвік»[en] ? (?) 1980–1982 «Гайльбронн»[en] 66 (6) 1982–1983 «Ульм 1846» 32 (0) 1983–1985 «Вікторія» (Бакнанг) ? (?) 1987–1988 «Ліппольдсвайлер» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1983–1985 «Вікторія» (Бакнанг) 1985–1987 «Штутгарт» II 1987–1988 «Ліппольдсвайлер» 1988–1990 «Корб»[de] 1990–1994 «Штутгарт» (мол.) 1995–1996 «Ройтлінген» 1997–1999 «Ульм 1846» 1999–2001 «Штутгарт» 2001–2004 «Ганновер 96» 2004–2005 «Шальке 04» 2006–2011 «Гоффенгайм 1899» 2011 «Шальке 04» 2015–2016 «РБ Лейпциг» 2018–2019 «РБ Лейпциг» 2021–2022 «Манчестер Юнайтед» 2022– «Австрія»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Ральф починав грати у другій команді «Штутгарт», але потрапити після цього у першу у нього так і не вийшло. Після цього він став грати за англійський аматорський клуб «Саутвік»^[en], оскільки як переїхав на британську землю вчитися в Університеті Сассекса^[2].

По закінченні навчання Ральф повернувся в Німеччину і став виступати за «Гайльбронн»^[en] в Оберлізі Баден-Вюртемберг, а у сезоні 1982/83 грав у тому ж дивізіоні за «Ульм 1846», якому допоміг вийти в Другу Бундеслігу^[3].

Кар'єра тренера

Кар'єру тренера він розпочав у 1983 році, ставши головним тренером команди «Вікторія» свого рідного міста Бакнанга у Вербандслізі^[4]. Одночасно з цим він іноді виходив за неї на поле у якості гравця. Взимку 1984 році на тренувальному таборі його клуб провів матч проти «Динамо» (Київ) на чолі з Валерієм Лобановським]^[5], де Рангнік побачив нову тактику 4-4-2 з постійним пресингом, яку потім став використовувати сам^[6].

З 1985 року працював протягом двох років тренером дублюючої команди «Штутгарт». У сезоні 1987/88 він повернувся в Вербандслігу, де знову став граючим тренером клубу «Ліппольдсвайлер», а потім два сезони був головним тренером іншого аматорського клубу «Корб»^[de].

1990 року повернувся у «Штутгарт». У 1992 році він відмовився від роботи на користь роботи з швабським клубом бундесліги, який взяв його як спортивний координатор під наглядом молоді та аматорського футболу за контрактом.

Влітку 1994 року Рангнік покинув «Штутгарт» і згодом підписав контракт зі свою колишньою командою втім через хворобу^[3] та операцію так до роботи з командою і не приступив^[7][8].

Влітку 1995 року Рангнік очоилв «Ройтлінген» і у першому сезоні 1995/96 зміг поправити справи клубу і зайняти з ним 4-е місце у Регіоналлізі.

У 1997 році Ральф став головним тренером «Ульма», в якому він колись грав. З ним він зміг відразу виграти Регіоналлігу і досить впевнено зіграв у другій Бундеслізі. Коли Рангнік покинув клуб у березні 199 року, клуб йшов на п'ятому місці.

Ральф Рангнік під час роботи з «Шальке 04». 2005 рік.

Зі «Штутгартом» Ральф підписав угоду у січні 1999 року, і цей контракт повинен був вступити в силу тільки влітку. Але незадовільний стан команди в поточному чемпіонаті дозволив йому приступити до роботи раніше наміченого терміну, 3 травня 1999 року, тренуючи клуб останні п'ять ігор сезону 1998/99, закінчивши на 11-му місці у Бундеслізі^[9]. У своєму першому повному сезоні Рангнік зайняв з клубом восьме місце в чемпіонаті, але на наступний сезон стало все складніше, і коли команда знаходилася біля зони вильоту на 17 місці, а після поразки 1:2 від «Сельти» у Кубку УЄФА 22 лютого 2001 року^[10] йому довелося покинути клуб^[11].

Влітку 2001 року Рангнік очолив клуб Другої Бундесліги «Ганновер 96»^[12] і у першому ж сезоні зайняв з командою перше місце і вийшов в елітний дивізіон, де протягом наступних двох сезонів зумів закріпити її. У 2004 році, коли успіхи команди дещо знизилися, Рангнік покинув її у березні 2004 року після поразки від «Боруссії» (Менхенгладбах)^[13], коли клуб опустився на 15 місце^[14].

Перед сезоном 2004/05 фахівець очолив «Шальке 04»^[15] і в першому ж сезоні став з кубом віце-чемпіоном Німеччини, а також фіналістом національного Кубка. Втім у новому сезоні результати команди значно погіршились і у грудні 2005 року Рангнік покинув команду^[16].

У сезоні 2006/07 Ральф очолив «Гоффенгайм 1899», який тоді грав у Регіоналлізі^[17]. Піддавшись на вмовляння президента клубу Дітмара Гоппа він узяв команду, з якої згодом домігся головного успіху у своїй тренерській кар'єрі — за два сезони вивів команду у Бундеслігу, де з першого ж сезону показав чудовий результат — перше місце за підсумками першого кола та сьоме місце за підсумками всього сезону. На початку січні 2011 року покинув команду, будучи незгодним з продажем лідера команди бразильця Луїса Густаву у «Баварію».

17 березня 2011 року знову був призначений головним тренером «Шальке 04»^[18] і блискуче дебютував на новій посаді, у чвертьфіналі Ліги чемпіонів здобувши перемогу на виїзді над «Інтернаціонале» з рахунком 5:2. За результатами двох зустрічей (7:3 на користь «Шальке») клуб вперше в своїй історії вийшов у півфінал Ліги чемпіонів^[19], де зазнав поразки від «Манчестер Юнайтед»^[20]. У тому ж сезоні «Шальке» виграв Кубок Німеччини, а перед початком нового сезону 2011/12 — і Суперкубок у чинного чемпіона дортмундської «Боруссії» в серії пенальті^[21].

13 серпня 2011 року «Шальке 04» виграв у другому турі Бундесліги 2011/12 у «Кельна» з рахунком 5:1. Ця перемога виявилася для Рангніка сотою в Бундеслізі. Контракт з «Шальке» був підписаний до 30 червня 2014 року^[22][23], втім вже 22 вересня 2011 року Рангнік за станом здоров'я подав у відставку з поста головного тренера^[24].

У червні 2012 року Рангнік став спортивним директором «Ред Булл» (Зальцбург)^[25], а згодом став працювати на цій же посаді у німецькому «РБ Лейпциг». У сезоні 2016/17 був головним тренером лейпцизької команди^[26], з якою став віце-чемпіоном Німеччини, після чого повернувся на посаду спортивного директора. Втім 9 липня 2018 року знову очолив «РБ Лейпциг»^[27].

29 листопада 2021 року призначений головним тренером англійського клубу «Манчестер Юнайтед» до завершення сезону 2021/2022.

Титули і досягнення

Як тренера

• Володар Кубка Німеччини (1):

«Шальке 04»: 2010–2011

• Володар Кубка німецької ліги (1):

«Шальке 04»: 2005

• Кубок німецької ліги
• Володар Суперкубка Німеччини (1):

«Шальке 04»: 2011

• Володар Кубка Інтертото (1):

«Штутгарт»: 2000