Ратич Василь Пилипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ратич.

Васи́ль Пилипович^[1] Ра́тич (26 квітня 1888, село Вербиця, нині Шумського району Тернопільської області — 10 травня 1953, США) — український педагог. Чоловік воячки Легіону УСС Ганни Дмитерко.

Ратич Василь Пилипович
Народився	26 квітня 1888(1888-04-26)  Вербиця, Кременецька міська громада, Кременецький район, Тернопільська область, СРСР
Помер	10 травня 1953(1953-05-10) (65 років)  США
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Діяльність	педагог
Alma mater	Бережанська гімназія
У шлюбі з	Дмитерко Ганна

Життєпис

Зліва направо: Олена Степанів, Василь Ратич, Ганна Дмитерко (позаду сини Ганни Дмитерко). 1926

Син директора школа в Лісниках біля Бережан Пилипа Ратича. Брат священиків УГКЦ о. Івана, Степана, Володимира Ратичів.^[1] Закінчив із відзнакою гімназію у Бережанах.

Після участі у визвольній боротьбі в рядах Українських Січових Стрільців та після закінчення Першої світової війни був професором гімназії в Рогатині та інспектором шкільництва на Рогатинщині. Був останнім директором Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, ліквідованої 1939 року, коли на західні землі прийшли більшовики^[2].

Під час Другої світової війни разом із дружиною та молодшими дітьми емігрував до США.

Сім'я

У бригаді УСС вістун Василь Ратич познайомився з Ганною Дмитерко. 1919 року вони вінчалися у церкві села Лісники (нині Бережанського району Тернопільської області).

У Ратичів було четверо синів: Любомир, Олег, Володар і Ростислав. Олег і Володар під час Другої світової війни служили у першій Українській дивізії «Галичина», куди вступили добровольцями в перші дні її формування. Брали участь у боях під Бродами. У липні 1944 року Володар, який був воєнним кореспондентом, загинув під Бродами.