Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Ратнер Леонід Анатолійович

радянський, український гандбольний тренер жіночої збірної України, клуба Мотор З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Леонід Анатолійович Ратнер (нар. 26 грудня 1937(19371226), Кременчук) — український тренер з гандболу, головний тренер жіночої збірної України з гандболу, Заслужений тренер України, Заслужений тренер СРСР.

Леонід Ратнер
Ратнер Леонід Анатолійович
Загальна інформація
ПрізвиськаБармалей
Громадянство Україна 
Місце проживанняКиїв
Народження26 грудня 1937(1937-12-26) (87 років)
Кременчук
Alma materКДПІ (1965)[1] 
Спорт
Країна Україна
Вид спортугандбол
Клуб«Запоріжалюмінбуд», Запоріжжя
КомандаГК Мотор[2] 
Тренуєжіноча збірна України з гандболу
Нагороди
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 26 грудня 1937 р. в Кременчуці.

Закінчив Сімферопольський державний університет.

У 1959 1962 р.р. виступав за гандбольну команду «Запоріжалюмінбуд». Майстер спорту СРСР.

На тренерській роботі з 1957 р. В 1972 р. допомагав Семену Полонському тренувати чоловічу команду «ЗМетІ» (Запоріжжя).

У 1973 р. заснував у Запоріжжі жіночу гандбольну команду, яка виступала під назвами «ЗМетІ», «ЗІІ», з 1988 р. «Мотор». Під його керівництвом цей клуб вигравав бронзові нагороди чемпіонату СРСР (1977) та СНД (1992), Кубок СРСР (1989, 1990), чотири рази — золоті медалі чемпіонатів України, двічі — срібні.

Протягом низки років Леонід Ратнер очолював молодіжну (спортсменки до 20 років) та юніорську (17-18 років) жіночі збірні команди СРСР. П'ять разів (1983, 1985, 1987, 1989, 1991) він приводив молодіжку до золота світових чемпіонатів. Радянські юніорки під керівництвом Ратнера сім разів перемагали у міжнародних турнірах «Дружба».

В 1990-ті роки Леонід Ратнер був головним тренером національної жіночої команди України. Знову очоливши її в 2002 році він привів український жіночий гандбол в квартет сильнійших команд чемпіонату світу — 2003, а на літніх Олімпійських іграх 2004 в Афінах — до бронзових нагород.

У 2007 році Леонід Ратнер подав у відставку з посади головного тренера, оскільки команда не змогла пробитися до чвертьфіналу чемпіонату світу й здобути путівку на Олімпійські ігри.[3]

У 2011 74-річний фахівець знову очолив національну жіночу збірну.[4]

Remove ads

Нагороди

  • Орден «За заслуги перед Запорізький краєм» I ступеня (2017).[6]

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads