Рафаель Монео

Хосе Рафаель Монео Валлес (ісп. José Rafael Moneo Vallés; нар. 9 травня 1937) — іспанський архітектор. Нагороджений численними нагородами, серед яких Прітцкерівською премією за архітектуру в 1996 році^[7] та золотою медаллю Королівського інституту британських архітекторів у 2003 році.

Рафаель Монео
ісп. José Rafael Moneo Vallés
Народження	9 травня 1937(1937-05-09)[1][2][…] (88 років)  Тудела, Наварра, Іспанія[3]
Країна (підданство)	Іспанія
Навчання	Мадридський технічний університет, Real Academia de España en Romad і Superior Technical School of Architecture of Madridd
Діяльність	архітектор
Найважливіші споруди	Bankinter buildingd[4], Kursaal конференц-центрd і Auditori de Barcelonad
Членство	Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Іспанська королівська інженерна академіяd, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури, Académie d'architectured[5], Royal Galician Academy of Fine Artsd і Академія Святого Луки[6]
Заклад	Гарвардський університет, UPC і Superior Technical School of Architecture of Madridd
Учні	José Manuel Pérez Latorred
Нагороди	Королівська золота медаль (2003) Пріцкерівська премія (1996) Премія Антоніо Фельтрінеллі (1998) Rolf Schock Prize in Visual Artsd (1993) Praemium Imperiale (2017) Rei Jaume I Awardd (2010) Soane medald (2017) Член Американської академії мистецтв і наук Почесний доктор Папського католицького університету Перуd Golden Liond (2021)
Діти	·Belén Moneod
Рафаель Монео у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив Мадридський політехнічний університет. Викладав архітектуру в різних країнах світу, в 1985—1990 роках очолював Гарвардську школу дизайну.^[8]

Серед найважливіших проектів Монео — Національний музей римського мистецтва в Мериді, Музей Хуана Міро в Мальорці, ратуші в Логроньо і Мурсії.^[9] За проектами Моне були зроблені розширення і прибудови мадридського залізничного вокзалу Аточа, Національного музею Прадо і палацу Вільяермоса (Музей колекції Тиссена-Борнеміси) в Мадриді. У США Монео спроектував собор Богоматері Ангелів в Лос-Анджелесі та Музей образотворчого мистецтва в Х'юстоні.

У 2015 році він відкрив свою "найабстрактнішу будівлю", як він сам її визначає: Музей університету Наварри. У 2017 році він опублікував книгу Una manera de enseñar arquitectura. Lecciones desde Barcelona, 1971-1976,^[10] книгу, яка вперше об'єднує всі навчальні матеріали, створені під час його викладання в аудиторіях Барселонської школи архітектури (ETSAB). Через рік, у 2018 році, Рафаель Монео презентував книгу "La vida de los edificios" ("Життя будівель") у своїй мадридській студії. Інформативна книга про архітектуру у формі есе про кілька іспанських будівель: "La Mezquita de Córdoba", "La Lonja de Sevilla" та "El carmen de Rodríguez-Acosta en Granada".

У червні 2019 року йому було присвоєно звання почесного доктора Університету Наварри за його професійну кар'єру архітектора, викладача і теоретика.

У 2021 році написав некролог у пам'ять про свого однокурсника, архітектора Діонісіо Ернандеса Гіля, лауреата архітектурної стипендії Іспанської академії в Римі 1962 року.^[11]