Рафальський Віталій

Віталій Рафальський (* 5 вересня 1910(19100905), с. Іванчиці Старі, Рожищенського району Волині — † 1941) — діяч ОУН Волині.

Віталій Рафальський
Народився	5 вересня 1910(1910-09-05) с. Іванчиці Старі, нині Рожищенський район, Волинська область
Помер	1941(1941)
Національність	українець
Діяльність	політик
Посада	провідник ОУН (б) Волині (1941), референт СБ Волині. провідник ОУН Луцького повіту (08.1935-осінь 1936) та (осінь 1937 — 06.1938), військовий референт повітового проводу ОУН Луччини (1935–1938)
Попередник	Микола Скоп'юк
Наступник	Семен Поліщук
Партія	ОУН
Батько	Павло Рафальський
Мати	Параска Рафальська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рафальський.

Життєпис

У 1928 році разом з Іваном Скоп'юком та Ананієм Закоштуєм став одним з організаторів «Пласту» на Волині^[1][2], а 1931 року — до ОУН. Організатор ОУН Луцького повіту, районний провідник ОУН у с. Іванчиці Старі, член Луцької повітової екзекутиви ОУН^[3].

У липні 1930 року за дорученням Крайової екзекутиви ОУН виїжджав на територію Східної Галичини, де брав участь у розбудові осередків Організації та саботажній акції. Повернувся на Волинь у серпні того ж року^[4].

У січні 1932 року брав участь у конференції членів ОУН Луччини поблизу села Лище^[5].

У 1933 році очолював осередок ОУН у селі Іванчиці та обіймав посаду референта постачання^[6].

З серпня 1935 р. до осені 1936 року очолював повітовий провід ОУН на Луччині, а з осені 1937 року знову повернувся на цю посаду, замінивши арештованого польською поліцією Миколу Скоп'юка, та перебував на ній до червня 1938 р^[2][7].

Одночасно протягом 1936–1938 рр. виконував обов'язки військового референту Луцького повітового проводу ОУН.

На початку 1938 р. вступив у конфлікт з Семеном Поліщуком, який звинуватив його у роботі на польську поліцію, а у червні 1938 року організував замах, унаслідок якого Рафальський дістав тяжке поранення^[8]. Згодом звинувачення проти Рафальського у співпраці з польською поліцією було спростовано, а його самого — виправдано^[2].

У 1941 р. після початку німецько-радянської війни як співробітник СБ ОУН(б) переховував архів Управління НКВД у Луцьку^[9].

Наприкінці червня — на початку липня 1941 року займався організацією набору курсантів до Відділу окремого призначенням ім. Є. Коновальця^[10].

Згідно з спогадами Степана Семенюка 1941 року обіймав посаду обласного провідника Волині та референта СБ. Того ж року був арештований та розстріляний німецькою службою безпеки. Похований біля Луцька^[11].