Рафал Керницький

Рафал Керницький (пол. Rafał Kiernicki, у світі Владислав Керницький пол. Władysław Kiernicki; 3 травня 1912, с. Кулачківці,^[2] нині Снятинський район, Івано-Франківська область — 22 листопада 1995) — польський римо-католицький релігійний діяч, чернець-францисканець, політв'язень сталінських таборів.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Керницький.

Слуга Божий Рафал Керницький OFMconv
Єпископ-помічник Львівської архідієцезії
19 січня 1991 — 22 листопада 1995
Обрання:	19 січня 1991
Церква:	РКЦ
Титулярний єпископ Дури
19 січня 1991 — 22 листопада 1995
Обрання:	19 січня 1991
Попередник:	Knut Ansgar Nelson, O.S.B.
Наступник:	Aloysius Paul D’Souza
Альма-матер:	ЛНУ ім. І. Франка
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Національність:	поляк
Ім'я при народженні:	Владислав Керницький
Народження:	3 травня 1912(1912-05-03) с. Кулачківці
Смерть:	22 листопада 1995(1995-11-22) (83 роки) м. Львів
Похований:	Латинський катедральний собор[1]
Священство:	29 червня 1939
Чернецтво:	4 жовтня 1934 довічні обіти в OFMconv
Єп. хіротонія:	2 березня 1991

Життєпис

Народився 3 травня 1912 року в с. Кулачківці, нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна.

Навчався в рідному селі, також у Гвіздці, Львові, Кракові.

У 1930 р. вступив в орден св. Франциска, в 1939 р. був висвячений у священики. Служив у парафії Львова, залишався там під час радянської та німецької окупацій, допомагав учасникам Армії Крайової в боротьбі з німцями. У березні 1944 р. при наступі Червоної армії брав участь у Львівському повстанні, після відходу німців став начальником зв'язку комендатури Львівського округу. У 1944 році нагороджений польським Срібним хрестом заслуги з мечами, проте офіційно нагороду йому було вручено аж в 1991 році під час єпископської хіротонії^[3].

Після повернення Червоної армії і встановлення радянської влади о. Владислав у липні 1944 р. був заарештований і засуджений до 10 років таборів. У 1946 р. вивезений до табору на будівництво Гушосдор НКВС № 1 у Рязанській області, звідки втік, але 6 липня 1947 р. схоплений і повернутий у табір, згодом переведений до табору в м. Череповець Вологодської обл., працював там у радгоспі № 10. Звільнений у 1956 р.

Повернувся у Львівську обл., де здійснював таємні богослужіння на квартирах. З квітня 1965 р. служив у Львівській єпархії легально, відвідував міські лікарні. З 1991 р. — вікарний єпископ Львівський.

В п'яту річницю (2000) смерті Р. В. Керницького — багаторічного пароха Латинської катедри Львова радянського періоду — в храмовій каплиці Христа Розп'ятого встановили його гіпсове погруддя (автори Валерій Бортяков, Олександр Оверчук), яке урочисто освятили 12 грудня 2000 року.^[4]

4 травня 2012 року у Львівській римо-католицькій катедрі відкрито його беатифікаційний процес^[5].