Рафаїл I Константинопольський

Рафаїл I (так званий Тривалос) — Вселенський Патріарх у 1475–1476 рр.^[1].

Рафаїл I Константинопольський
Народився	15 століття
Помер	1476
Країна	Османська імперія
Діяльність	православний священник
Посада	Константинопольський патріархат
Конфесія	православ'я

Біографічні дані

Він був сербським^[a] монахом^[3]. Завдяки діям султана Мухаммеда Завойовника^[b] за посередництва його матері Мари Бранкович^[4][3], він був обраний Патріархом. Рафаїл запропонував йому пескесі, на додаток до двох тисяч флоринів, що виплачуються щорічно, ще тисячу одноразово, з яких п'ятсот (дехто каже сімсот^[5]) готівкою та ще п'ятсот акредитивом. Оскільки він взагалі не володів грецькою мовою і, згідно (можливо, дещо упередженим^[3]) свідченням того часу, він був загалом неосвіченим, некомпетентним, вульгарним і п'яним^[2], залежним від алкоголю^[c], митрополит Іракліонський оголосив про хворобу, щоб не змовлятися з його обранням. Таким чином після тиску він був висвячений митрополитом Анкіри.

Повідомляється, що він висвячував відлучених від церкви і надавав посади за гроші^[5], а також не міг відвідувати служби, багато з яких він відвідував у стані алкогольного сп'яніння^[7]. Справді, у Великий четвер 1475 року пастирський жезл випав з його рук і зламався^[6]. Крім того, він не міг співпрацювати з митрополитами Гераклеї, Кесарії, Ефесу та іншими, через що його Патріархат став проблематичним. Його було скинуто на початку 1476 р. діями могутніх грецьких правителів Константинополя, стверджуючи, що він «скіфогенець» і тривалл (тобто слов'янин і серб), що він п'яниця, що він зійшов на трон з втручання османів, і тому, що «я не прийняв римського, тільки сербського»^[2]. Афанасій Комнін Іпсілант (1870) згадує, що повалення відбулося через те, що він не зміг зібрати п'ятсот флоринтів, які він обіцяв при обранні^[6], і жоден із грецьких лордів не допоміг йому це зробити^[2]. Помер він у в'язниці того ж року^[4].