Раф Валлоне

Раф (Рафаело) Валлоне (нар.17 лютого 1916 — пом.31 жовтня 2002) — італійський актор театру і кіно, один із визначних акторів неореалістичного напрямку. Організатор театральної групи «Раф Валлоне».

Раф Валлоне
італ. Raf Vallone
Дата народження	17 лютого 1916(1916-02-17)[1][2][…]
Місце народження	Тропеа, Провінція Вібо-Валентія, Калабрія, Італія
Дата смерті	31 жовтня 2002(2002-10-31)[3][1][…] (86 років)
Місце смерті	Рим, Італія[3]
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Alma mater	Туринський університет і Liceo Classico E Musicale "C. Cavour"d
Професія	футболіст, журналіст, актор театру, кіноактор, партизан
Нагороди	премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль
IMDb	ID 0885203
Раф Валлоне у Вікісховищі

Життєпис

Народився у Турині в родині адвоката. Ще у шкільні роки захоплювався філософією та всесвітньою історією людської думки, тому отримав на́звисько «філософ». Він закінчив філософські факультети Туринського та Віденського університетів. Водночас Валлоне грав у футбол. Навіть захищав кольори національної збірної Італії. Але у 1939 році у Відні під час матчу Раф отримує травму, яка змусила закінчити футбольну кар'єру.

Дебют Валлоне у кіно відбувся у 1948 році в стрічці «Гіркий рис» (режисер де Сантіс). Відразу він став відомим. З того часу Раф Валлоне почав постійно зніматися у кінофільмах, в першу чергу режисера де Сантіса.

У 1953 році наступає новий підйом у акторській кар'єрі Рафа — у фільмі М.Карне «Тереза Ракен». З цього моменту Валлоне грає здебільшого героїв-коханців. У 60-х роках Раф Валлоне багато знімається в Італії, Франції, США. Останньою робою у кіно стала картина «Сезон миру у Парижі».

Після цього Раф Валлоне організує театральну групу, з якою гастролює по всій Італії. Помер Валлоне 31 жовтня 2002 року у Римі.

Був одружений з актрисою Еленою Варці.

Фільмографія

• 1948 : Гіркий рис
• 1950 : Немає миру під оливами
• 1950 : Дорога надії
• 1952 : Рим, 11 годин
• 1952 : Червоні сорочки
• 1953 : Тереза Ракен
• 1954 : Пляж
• 1955 : Знак Венери / Il segno di Venere — Ігнаціо Болоньїні
• 1956 : Роза Берндт
• 1957 : Гуендаліна
• 1958 : Продавчиня фіалок / (La violetera) — Фернандо
• 1960 : Чочара / La ciociara — Джованні
• 1960 : Холостяцька квартирка
• 1961 : Вигляд з мосту
• 1961 : Сід
• 1962 : Федра
• 1963 : Кардинал
• 1975 : Рожевий бутон
• 1977 : Зворотна сторона півночі / (The Other Side of Midnight) — Костянтин Демерис
• 1979 : Майже ідеальний роман
• 1981 : Сезон миру у Парижі
• 1983 : Червоне та чорне
• 1990 : Хрещений Батько. Частина III

Спортивна кар'єра

За основний склад «Торіно» дебютував 26 травня 1935 року. У Мілані його команда поступилася місцевій «Амброзіані» з рахунком 0:4. В сезоні 1939/40 захищав кольори «Новари».

Статистика виступів у Серії «А»:^[4]

Сезон	Команда	Чемпіонат
		Ліга	Ігри	Голи
1934/35	«Торіно»	Д-1	1	0
1935/36	«Торіно»	Д-1	1	0
1937/38	«Торіно»	Д-1	5	1
1938/39	«Торіно»	Д-1	15	3
1939/40	«Новара»	Д-1	7	0
1940/41	«Торіно»	Д-1	2	0

Брав участь у фіналі Кубка Італії 1937/38. Його команда двічі поступилася сусідам з «Ювентуса», а Раф Валлоне грав у другому поєдинку замість Чезаре Галлеа.