Раціоналізація (соціологія)

У соціології, термін раціоналізація вживається у відношенні до заміщення традицій, цінностей та емоцій як мотиваторів поведінки в суспільстві раціональними, прорахованими мотиваторами. Наприклад, введення бюрократичних процедур та структур в урядуванні, або побудова багатоквартирних житлових будівель у архітектурі та урбаністичному плануванні є різновидами раціоналізації.

Багато соціологів, критичних теоретиків та сучасних філософів вважають, що раціоналізація, яку хибно ототожнюють з прогресом, має негативний і дегуманізаційний ефект на суспільство, відчужуючи модерність від центральних положень Просвітництва.^[1] Основположники соціології критикували і діяли у відповідь на процеси раціоналізації:

Маркс і Енгельс пов'язували виникнення модерного суспільства перш за все з розвитком капіталізму; для Дуркгейма воно було пов'язане зокрема з індустріалізацією та з спричиненим нею новим соціальним поділом праці; для Вебера воно було пов'язане з новим способом мислення, раціональними прорахунками, які він пов'язував з Протестантською етикою (більш-менш те, що Маркс і Енгельс називали 'морозяними хвилями егоїстичних обрахунків').

— Джон Гарріс. "Друге велике перетворення? Капіталізм наприкінці двадцятого століття", 1992. ^[2]

Також дивіться

• Модерність
• Розчарування
• МакДональдизація
• Товарний фетишизм
• Постмодерність
• Консюмеризм
• Індустріалізація
• Урбанізація
• Секуляризація
• Раціональність і влада
• Залізна клітка