Ремонтопридатність

Ремонтоприда́тність (англ. maintainability) — властивість об'єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний виконувати потрібні функції за допомогою технічного обслуговування та ремонту^[1].

Показники ремонтопридатності

Головним показником ремонтопридатності є час відновлення об'єкта після відмови, що містить такі основні складові:

• час виявлення елемента, що відмовив;
• час ремонту або заміни елементів, що відмовили;
• час доставлення необхідних елементів та деталей;
• час налагоджування елемента та контролю після його ремонту або заміни.

Кожна з цих складових залежить від великої кількості різнорідних випадкових факторів, отже час відновлення є випадковим. За аналогією до показників безвідмовності, як показники ремонтопридатності об'єктів використовують ймовірнісні характеристики^[1]:

• імовірність відновлення v(t) — імовірність того, що час відновлення працездатного стану об'єкта не перевищить заданого значення;
• щільність розподілу імовірності відновлення f_τ(t) — похідна від функції розподілу імовірності відновлення v(t);
• середня інтенсивність відновлення μ(t) — середнє значення інтенсивності відновлення в заданому інтервалі часу;
• середня тривалість відновлення T_в — математичне сподівання часу відновлення працездатного стану об'єкта після відмови;
• гамма-відсоткова тривалість відновлення t_γ — інтервал часу, протягом якого відновлення працездатності об'єкта здійсниться з імовірністю у, вираженою у відсотках;
• середня трудомісткість технічного обслуговування — математичне сподівання трудомісткості технічного обслуговування та (чи) ремонту, виражене в людино-годинах.