Репешко Ігор Володимирович

Репешко Ігор Володимирович (народився 16 жовтня 1962 року) – юрист, адвокат, генерал-майор міліції^[1], генерал поліції 3-го рангу. Заслужений юрист України^[2]. Кандидат економічних наук (тема дисертації «Стратегія розвитку економічної безпеки підприємств машинобудування»)^[3].

Біографія

Народився 16 жовтня 1962 року у місті Харків.

У 1985 році закінчив Ярославське вище військове училище ім. А.В. Хрульова. У 1985 – 1990 роках очолював фінансову частину 194-го окремого інженерно-саперного батальйону 25-ї танкової дивізії 20-ї Гвардійської загальновійськової армії ГРВН.

З 1990 року – на службі в органах внутрішніх справ. У 1990 – 1991 роках працював старшим інспектором групи з організації праці, використання й обліку умовно засуджених спеціальної комендатури при Уманському міському УВС МВС Черкаської області.

У 1991 – 1997 роках обіймав посади ревізора, старшого ревізора, начальника відділення з проведення ревізій бюджетних закладів ревізійного відділу, начальника відділення з контролю фінансової діяльності підрозділів, які утримуються за рахунок держбюджету контрольно-ревізійного відділу фінансово-економічного управління в УВС Харківської області.

У 1997 – 2000 роках – робота в Управлінні податкової міліції ДПА в Харківській області.

У 2000 – 2005 роках – перший заступник начальника Управління податкової міліції ДПА у Полтавській області.

У 2005 – 2007 роках – начальник ГУ УМВС України в Харківській області.

Під керівництвом І.В.Репешка було налагоджено автоматизоване управління нарядами міліції та створено перший в Україні Ситуаційний центр, інтегрований у систему управління підрозділами. У роботі СЦ використовувалися аналітичні, стратегічні, проактивні підходи, засновані на прогнозуванні подій і моделюванні ситуацій. Створений при обласному УВС Ситуаційний центр дозволив оптимізувати систему менеджменту і уможливив експеримент з ліквідації міського управління внутрішніх справ, який виявився успішним.

З січня 2008 року – директор Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних^[4]. Після ліквідації ДДГІРФО у червні 2009 року був призначений головою Державної міграційної служби України^[5].

Стояв біля витоків створення ДМС, яка у той період була цивільною інституцією, наділеною найширшими повноваженнями організаційного, управлінського, контрольно-реєстраційного, соціогуманітарного характеру^{[джерело не вказане 1731 день]}. Одним з пріоритетних завдань новоствореної структури, зокрема, було вирішення питання трудової міграції як найбільш актуального у сфері міграційних процесів^{[джерело не вказане 1731 день]}. Керівництвом ДМС було передбачено складну міграційну ситуацію в Україні, яка виникне протягом наступного десятиліття у зв'язку з інтенсивним виїздом українців за кордон у пошуках високоплачуваної роботи^{[джерело не вказане 1731 день]}. Задля уникнення демографічних ризиків було розроблено комплексну систему супроводу громадян України за кордон для здійснення трудової діяльності^{[джерело не вказане 1731 день]}. Вона передбачала організацію працевлаштування, страхування, оформлення офіційних документів, придбання проїзних документів, контроль за виплатою зарплатні роботодавцем і, що найголовніше, забезпечення повернення громадян додому^{[джерело не вказане 1731 день]}.

З початку 2014 року – перший заступник начальника слідчого управління фінансових розслідувань, а з квітня 2014 року – виконуючий обов'язки заступника начальника, начальник слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів в Харківській області^[6].

У 2015 – 2017 роках начальник ГУ УМВС, а потім Головного Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області. Під час перебування на посаді втілив низку інноваційних проєктів: автоматизовану систему управління нарядами поліції "Патруль 102", Ситуаційний центр, поліцейські станції при громадах^{[7] [8]}.

З травня 2017 року займається адвокатською діяльністю у місті Харків^{[джерело не вказане 1731 день]}.